Ганнібал

— Я з ним поговорю, — обережно сказав Мейсон глибоким голосом радіоведучого, що лунав із понівеченого обличчя. — Карло, ти ще в грі? Тепер тобі самому хочеться знайти доктора Фелла, так? Ти мусиш знайти його заради Маттео.

— Так, але за ваш кошт.

— Тоді займися фермою. Зроби тваринам щеплення від свинячого грипу й холери, отримай усі довідки. Дістань контейнери, щоб їх транспортувати. У тебе нормальний паспорт?

— Так.

— Я маю на увазі нормальний, Карло, а не оте лайно з якогось горища в Трастевере[90].

— У мене нормальний паспорт.

— Я з тобою зв’яжуся.

Завершивши розмову під гуркіт літака, Карло мимоволі натиснув на автоматичний набір номера. Телефон Маттео голосно задзвонив у мертвій руці, яка й досі стискала мобільний сталевою хваткою трупного задубіння. На якусь мить Карло подумав, що брат ось-ось піднесе слухавку до вуха. Переконавшись, що Маттео не відповість, Карло з тугою натиснув на мобільному відбій. Обличчя його скривилося так, що медбрат не витримав і відвів погляд.

Розділ 38

Обладунок Диявола з рогатим шоломом — це пречудовий зразок італійських панцирів п’ятнадцятого століття, який з 1501 року висить на стіні сільської церкви Санта-Репарата, що на південь від Флоренції. Окрім елегантних, наче в сарни, рогів, є ще гострі викладні манжети — їх почепили там, де мали бути чоботи, у нижній частині накладок на гомілки, натякаючи на роздвоєні копита Сатани.

Якщо вірити місцевій легенді, один молодик якось проходив у цих самих обладунках повз цю саму церкву й промовив всує імʼя Діви Марії, а тоді зрозумів, що не зможе зняти свого обладунку, доки не вимолить у Діви Марії прощення. Обладунок він потім подарував церкві на знак подяки. Збруя справляє неабияке враження, вона з честю пройшла випробування на міцність, коли 1942 року в церкві розірвався артилерійський снаряд.

Обладунок, верхня частина якого вкрита подібним до повсті шаром пилу, позирає вниз на вівтар, де саме закінчується меса. Від ладану здіймається дим, проходить крізь порожнє забороло.

На службі присутні тільки троє: дві старі жінки, обидві в чорному, і доктор Ганнібал Лектер. Усі троє приймають причастя, і доктор Лектер дещо неохоче торкається губами чаші.

Священик завершує благословення та зникає в глибині церкви. Жінки йдуть. Доктор Лектер продовжує свої молитви, доки не лишається у вівтарній частині храму на самоті.

Піднявшись на органну галерею, доктор Лектер може спокійно нахилитися через поруччя, простягти між рогами руку й підняти пильне забороло на шоломі диявольського обладунку. Усередині за край нагрудного панцира почеплено гачок, на ньому — нитка, а на нитці — пакунок, що висить там, де мало б бути серце. Доктор Лектер обережно витягає пакунок.

У згортку: паспорт найкращого бразильського виробництва, посвідчення, готівка, банківські книжки, ключі. Він кладе пакунок під руку, під плащ.

Доктор Лектер не має звички за чимось жалкувати, проте зараз йому шкода покидати Італію. У палаццо Каппоні ще лишилися манускрипти, які йому хотілося б знайти й прочитати. Він би залюбки ще грав на клавірі і, можливо, писав музику. Він, певно, готував би для дружини Пацці, коли б вона подолала свою скорботу.

Розділ 39

Кров іще скрапувала з підвішеного тіла Рінальдо Пацці, запікалася й диміла на гарячих прожекторах під Палаццо Веккіо, коли поліцейські викликали пожежну бригаду, щоб зняти труп.

Pompieri[91] скористалися висувною драбиною на одній зі своїх вантажівок. Як завжди, практичні й упевнені, що чоловік уже мертвий, вони без поспіху почали діставати Пацці. Делікатна справа, у ході якої довелося підібрати висячі кишки ближче до тіла та обмотати всю масу сіткою і тільки потім прикріпити мотузку, щоб спустити труп додолу.