Ганнібал

Порядку не було ніякого. Ось особисті документи доктора Лектера з палаццо Каппоні. Кілька нотаток про Данте, зроблені знайомим почерком, записка до хатньої робітниці, чек із флорентійської крамниці делікатесів «Vera dal 1926» на дві пляшки «батар-монраше» й кілька tartufi bianchi. Знову те саме вино, а що то за інша штука?

Італійсько-англійський словник повідав Старлінг, що tartufi bianchi — то білі трюфелі. Вона зателефонувала шеф-кухареві хорошого італійського ресторану у Вашингтоні й поцікавилася ними. Старлінг довелося вигадувати причини, щоб завершити розмову, коли кухар хвилин п’ять поспіль розводився про їхній неймовірний смак.

Смак. Вино, трюфелі. Смак у всьому був константою в житті доктора Лектера — в Америці чи в Європі, як успішного лікаря чи як монстра-втікача. Його обличчя могло змінюватись, але не смаки, і доктор Лектер нічого для себе не шкодував.

Смак був чутливою темою для Старлінг, оскільки саме цією темою доктор Лектер уперше дійняв їй до живого, коли зробив комплімент щодо її дамської сумочки й висміяв дешеві туфлі. Як він тоді її назвав? Причесаною, честолюбною селючкою з дещицею смаку.

Саме смак дошкуляв їй у щоденній рутині відомчого закладу, з його суто функціональним обладнанням прагматичної обстави.

Водночас її віра в технічну майстерність відмирала, звільняючи місце для чогось іншого.

Старлінг утомилася від технічної майстерності. Віра в техніку — це релігія небезпечних ремесел. Для того щоб виступити проти озброєного злочинця в перестрілці чи виваляти його голими руками в багнюці, треба вірити, що досконала техніка й напружені тренування стануть запорукою твоєї неуразливості. А це неправда, особливо якщо йдеться про стрілянину. Здавалося б, ти маєш усі шанси на перемогу, але якщо перестрілок буде забагато, в одній з них ти колись таки загинеш.

Старлінг таке вже бачила.

Тепер, коли вона поставила під сумнів культ технічної майстерності, де ж їй брати сили?

У цих поневіряннях, у в’їдливій одноманітності днів вона почала придивлятися до форм предметів. Почала довіряти підсвідомій реакції на речі, не намагаючись їх вирахувати чи обмежити за допомогою слів. Приблизно тоді ж вона помітила, що змінилася її звичка сприйняття. Раніше вона спочатку читала супровідний напис, а потім дивилася на зображення. А тепер бувало так, що вона не читала написів узагалі.

Колись вона гортала журнали мод потайки, з відчуттям провини, наче то порнографія. Зараз вона почала сама собі зізнаватися, що в цих картинках є дещо, від чого в ній прокидався голод. Десь у глибині свого розуму, поцинкованого лютеранами для захисту від іржі розпусти, вона почувалася так, наче піддається солодкому збоченню.

Старлінг дійшла б такої тактики в будь-якому випадку з плином часу, але тут їй допомогли кардинальні зміни, що відбувалися в ній: вони підігнали її ближче до ідеї, що пристрасть доктора Лектера до ексклюзиву, до товарів вузького ринку може стати спинним плавцем чудовиська, що прорізає водну гладінь і привертає увагу.

Використовуючи й порівнюючи комп’ютеризовані списки покупців, Старлінг, мабуть, змогла б вийти на одну з його вигаданих особистостей. Для цього вона мала дізнатися про його вподобання. Пізнати його так, як не знав більше ніхто в цьому світі.

Що мені відомо про його вподобання? Йому подобається музика, вино, книги, їжа. І йому подобаюсь я.

Першим кроком у розвитку смаку має бути готовність довіряти власній думці. У сфері музики, їжі й вина Старлінг доведеться вивчати досвід доктора, дізнаватися, що він споживав у минулому, але принаймні в одній сфері вони були на одному рівні. Автомобілі. Старлінг була фанаткою автівок — це міг би сказати кожен, хто бачив її машину.

Ще до свого падіння доктор Лектер мав «бентлі» з суперчарджером. Саме суперчарджером, а не турбіною. Зроблений на замовлення суперчарджер з обʼємним нагнітачем типу «Рутс», щоб не втрачалася тяга на низьких обертах. Старлінг швидко збагнула, що ринок «бентлі», модифікованих на замовлення покупця, дуже малий, тож повторний вихід на нього пов’язаний з деяким ризиком.

Що б він купив зараз? Вона розуміла, які відчуття йому подобаються. Великий восьмициліндровий двигун із нагнітачем і змінним робочим об’ємом, м’який, без різких перепадів між передачами. Що б вона купила собі на теперішньому ринку?

Без варіантів — «ягуар XJR» седан із суперчарджером. Вона надіслала факси дистриб’юторам «ягуара» на Східному та Західному узбережжях, запитавши звіти щотижневих продажів.

Які ще вподобання мав доктор Лектер, що про них відомо Старлінг?

«Йому подобаюсь я», — подумала вона.