Темні таємниці

– Латиною написала прізвище та ім’я.

– Ольга Барва?

– Ну… Так.

– Тепер дуже уважно згадуй: коли це було, час?

– Сьогодні вранці.

– Олю, ще раз: ко-ли?

– Десь до десятої. Спала погано.

– Я зовсім не спав, на чому тримаюся – Бог тільки знає. Ти посилаєш запит у групу, яку контролює Гнатюк. Він уже знає, хто ти і чого хочеш. Отже, натрапила на правильний слід, – Чотар знову клацнув пальцями. – Гнатюк дзвонив Штефану після десятої. Тобто, невдовзі після того, як ти засвітилася в його групі. Після чого вони виробили на ходу план, як тебе позбутися. Штефан навів тебе на таксиста, про якого їм відомо – убивця з вавкою в голові. Як виконав завдання, подзвонив Харону, відзвітував.

Ольга завмерла.

Сутінки вже переходили у темряву. Блищали білки стривожених очей.

– Там є ще користувачі, які повелися. Послала запити кільком. Відповіді на той момент не було.

– Олю, не хочу лякати. Тільки мені щось підказує: віртуальних людей уже нема серед живих.

– Вони ж писали враження про світи, у яких побували! Підтвердили реальність!

– І ніхто з них не відповів тобі. Олю, писати щось можна й від чужого імені. Інтернет це дозволяє. Доказів не маю. Але після того, що хотіли сьогодні зробити з тобою, після вбивства Жені Заплави, інших думок не спадає.

Ольга міцно стисла його зап’ясток.

– Ми зараз їдемо в Піщане. Чуєш? Ми нікого не чекаємо, ні на кого не покладаємося. Самі перевернемо там усе, догори дриґом. Я не піду звідти, поки не знайду Яну, чуєш?

– Чую, вірю, – відповів Чотар. – Тим більше, Гнатюк уже з обіду поза зоною досяжності. У Піщаному чи поруч, не інакше. Ми сполохали їх, Олю. Спершу – своєю появою в Шацьку. Потім – коли дісталися Піщаного. Нарешті – остаточно, коли ти мимоволі вийшла на їхній майданчик, із якого починається шлях у мишоловку.

Вона стисла другий зап’ясток.

– Чому? Вадиме, ти служив у поліції, ти сищик, хай на пенсії й хочеш усе забути. Ти можеш пояснити, ти повинен пояснити – чому? Для чого вони це роблять? Нехай вигадки тих для тих, хто в таке вірить; ще не в таке вірять, Вадиме. Але для чого? Не всі ж тут психи, як отой нещасний таксист, чорт забирай! Не заманюють мою доньку для того, аби просто взяти в полон, а потім убити! Ще й умови ставлять!

Тепер напружився Чотар.