— А Марко змінився після народження дитини? — питає Ресбак.
Замислившись про це, Синтія схиляє голову набік.
— Ні, не дуже, я б не сказала, але, з іншого боку, ми не так багато спілкувалися. Мені він видається таким самим, але, думаю, Анна тягне його на дно. Йому досі подобається розважатися.
Ресбак питає:
— Анна й Марко говорили віч-на-віч після того, як вона повернулася від дитини?
— Що ви маєте на увазі?
— Наприклад, ви з вашим чоловіком пішли на кухню за чистими тарілками й лишили їх наодинці? Чи, може, вони шепотілися удвох у куточку? Щось таке.
— Не знаю. Не пригадаю, щоб таке було. Марко проводив більшість часу зі мною, тому що Анна була не в гуморі.
— Тож ви не пам’ятаєте, щоб увечері вони щось обговорювали?
Вона хитає головою.
— Ні, а що?
Ресбак ігнорує її питання.
— Опишіть, будь ласка, що було далі.
— Здебільшого ми сиділи в їдальні, тому що там є кондиціонер, а вечір був дуже спекотним. В основному, говорили ми з Марко. Мій чоловік зазвичай дуже мовчазний, такий, знаєте, інтелектуал. Вони з Анною в цьому схожі. Вони непогано ладнають.
— А ви, отже, ладнаєте з Марко?
— Ми з Марко, безперечно, скоріше екстраверти. Я розважаю чоловіка, а Марко розважає Анну. Протилежності притягуються, напевне.
Ресбак чекає, поки тиша заповнює кімнату.
— Коли Анна повернулася після годування об одинадцятій, окрім того, що вона видавалася заплаканою, чи змінилося в ній іще щось?
— Я нічого такого не помітила. Вона здавалася втомленою, але останнім часом вона завжди така.
— Хто ходив до дитини наступним?
ebooksa