— Це комбінезон Кори, — твердо каже Марко. — Ми впізнали його.
— То ви зможете дати нам гроші чи ні? — різко питає Анна. Вона нетерпляче дивиться на матір. Щойно в неї зародилася надія, все може знову піти за водою. Як батько може так ставитися до неї?
— Звісно, ми дістанемо гроші, — запевняє мати.
— Я не казав, що ми не дамо грошей, — відповідає батько. — Я сказав, що це може бути складно. Але якби я мав зрушити гори, то зрушив би й гори.
Марко дивиться на свого тестя, намагаючись контролювати своє обличчя, щоб на ньому не відбилася зневага. Усім відомо, що більша частина грошей належить матері Анни, але він для когось вдає, що — йому. Начебто він їх заробив. От недоумок.
— Два дні — не так багато для того, щоб дістати стільки грошей. Нам потрібно буде перевести в готівку деякі інвестиції, — пихато пояснює він.
— Це не проблема, — каже мати Анни.
Вона дивиться на свою доньку.
— Не хвилюйся за гроші, Анно.
— Ви можете зробити все тихо, так, щоб ніхто не знав? — питає Марко.
Річард Драйз голосно видихає, розмірковуючи.
— Треба поговорити з юристом про те, як усе влаштувати. Ми з’ясуємо.
— Дякувати Богу, — із полегшенням видихнула Анна.
— І як узагалі це має відбутися? — питає Річард.
Марко відповідає:
— Так, як написано в записці. Без поліції. Я поїду, передам їм гроші, а вони віддадуть мені Кору.
— Може, мені краще поїхати з тобою, щоб ти не облажався? — пропонує батько Анни.
Марко дивиться на нього, не приховуючи гніву.
— Ні. — І додає: — Якщо вони побачать, що я не один, то можуть передумати.
Вони витріщаються одне на одного.
ebooksa