— Я точно не знаю. Усе замовчувалося. Але закладаюся, вони дістали Анну по саме нікуди.
Повернувшись до відділка, Ресбак і Дженнінґз проводять невеличке розслідування й дізнаються, що двоє з трійці дівчат, Деббі Рензетті та Сьюзен Ґівенз, після закінчення школи переїхали звідси з родинами. Дженіс Фьоґль, на щастя, досі живе в місті. Коли Ресбак телефонує їй, фортуна продовжує посміхатися йому: вона вдома й не проти прийти до відділка того ж дня пообіді.
Коли Дженіс Фьоґль без запізнень приїздить, Ресбака викликають до стійки реєстрації. Він приблизно знав, чого очікувати, та, попри це, його вражає її краса. Як то було, — думає Ресбак, — бути такою красунею в школі, коли більшість дітей намагаються бодай прийняти свою зовнішність? Йому цікаво, як це вплинуло на неї. В його думках промайнула Синтія Стілвел.
— Пані Фьоґль, — каже Ресбак. — Я детектив Ресбак. Це детектив Дженнінґз. Дякуємо, що прийшли. Якщо ви не проти, ми поставимо вам кілька питань.
Вона робить ображену гримаску:
— По правді кажучи, я очікувала, що комусь це можна було вирішити і по телефону, — каже вона.
Її ведуть до однієї з допитних кімнат. Вона напружується, дізнавшись про камеру, але не заперечує.
— Ви знали Анну Конті — тоді в неї було ще дівоче прізвище, Драйз, — коли навчалися в школі Сент- Мілдред, — починає Ресбак, щойно вони покінчили зі вступною частиною.
— Так, — тихо відповідає жінка.
— Якою вона була?
Дженіс замовкає, ніби не знаючи, що сказати.
— Вона була милою.
— Милою? — Ресбак чекає на продовження.
Раптом її обличчя спотворює спазм і вона починає плакати. Ресбак підсуває до неї коробку із серветками й чекає.
— Правда в тому, що вона була хорошою, а я була стервом з голови до ніг. Ми зі Сьюзен і Деббі були жахливими. Мені соромно за це. Коли я згадую, якою була, то просто не можу в це повірити. Ми були жорстокі до неї, без жодних причин.
— І як проявлялася жорстокість?
Дженіс відвертається й акуратно висякується. Потім дивиться на стелю, намагаючись опанувати себе.
— Ми глузували з неї. З її зовнішності, одягу. Ми вважали себе кращими за неї, кращими, власне, за всіх.
Вона скоса дивиться на нього:
— Нам було по п’ятнадцять. Проте, навряд чи це нас виправдовує.
ebooksa