Вершник без голови

Чий то був кінь?

Такого запитання не виникало ні в кого. Всі присутні знали, що то кінь Генрі Пойндекстера. Ніхто не спитав і чия то кров на шерсті коня та сідлі, троє, кого ця справа найближче стосувалась, подумали про ту саму людину, що одному з них доводилася сином, другій — рідним, а третьому — двоюрідним: братом.

Ті темні плями, на які вони дивилися безтямними очима, були кров"ю Генрі Пойндекстера. Вони в тому не сумнівалися.

Розділ XXXVIII

МЕСНИКИ

Швидко, але, як видно, правильно витлумачивши ті страшні докази, знавіснілий від горя батько скочив у сідло й погнав чвалом до форту.

Колхаун сів на свого коня й помчав слідом за ним.

Тривожна звістка дуже скоро поширилась по всій окрузі. Прудкі вершники рознесли її вгору й униз по річці, аж до найвіддаленіших плантацій.

Індіанці на стежці війни! Вони вже тут, під боком, знімають скальпи! Молодий Пойндекстер став їхньою першою жертвою!

Генрі Пойндекстер — благородний і великодушний юнак, що не мав жодного ворога в цілому Техасі! Хто ж, як не індіанці, міг пролити цю невинну кров? Тільки команчі здатні на таку жорстокість.

Ніхто з вершників, які ще тієї ж години з"їхалися на плац форту Індж, не мав сумніву, що це вчинили команчі. Лишалося тільки невідомим — як, коли і де.

На перше з цих питань досить переконливо відповідали плями крові на шерсті коня та сідлі. Той, кому належала ця кров, був застрелений або пронизаний списом просто в сідлі. Найбільше плям було з правого боку, і вони мали такий вигляд, наче по них щось мазнуло, — це було помітно й на лопатці коня, й на крилі сідла. Певно, те «щось» було тілом вершника, що безживно падало з сідла на землю.

Деякі з присутніх — прикордонні старожили, що мали досвід у таких справах, — з не меншою певністю визначали й час, коли вчинено злочин.

За їхніми словами, кров була пролита близько десяти годин тому.

Був уже полудень. Отже, вбивство сталося десь о другій годині, ночі.

Та чи не найбільшу вагу мало трете запитання — принаймні тепер, коли злочин уже було вчинено.

Де його вчинено? Де шукати тіло?

А відтак — і де шукати вбивць?

Ось які справи обговорювала рада місцевих плантаторів і військових, спішно зібрана у форті Індж і керована комендантом форту, поруч якого мовчки стояв прибитий горем батько.

Остання проблема була особливо складна. На компасі прерій, так само як і на компасі мореплавців, тридцять два румби, отож будь-яка експедиція, що вирушає на пошуки воєнного загону команчів, має вибирати з-поміж тридцяти двох можливих напрямків, і тільки один буде правильний.