— Кажуть, ніби в прерії бачили якогось вершника без голови… саме десь тут… Помилуй Боже, та ми ж оце якраз поблизу того місця! Це сталося в околиці Нуесес, недалеко від броду, що на дорозі до Ріо-Гранде. Так розповідали вакеро.
— І вони самі його бачили, ті вакеро?
— Так, сеньйори, їх було троє, і всі- присягаються, що бачили ту прояву на власні очі.
Ісідора трохи здивована тим, що її дивовижна історія не справила великого враження на техасців. Вони вислухали її уважно, але без* особливого подиву. Та чийсь голос пояснює, в чому річ:
— Ми теж його бачили, того безголового вершника, тільки здаля. А ті ваші вакеро не роздивилися ближче, що воно таке?
— Та ні, боронь Боже!
— А ви не можете нам пояснити, міс?
— Я? Певно, що ні. Я тільки чула про це, так вам і сказала. А що то може бути, хто його знає.
Деякий час усі мовчать, ніби міркуючи про те, що почули. Нарешті плантатор порушує мовчанку й повторює своє перше запитання:
— Ну, а чи не бачили, не зустрічали ви кого-небудь, міс? Я маю на увазі — десь тут, у прерії.
— Si… так, бачила.
— Бачили? Кого саме? Зробіть ласку, розкажіть…
— Жінку.
— Жінку? — луною озвалося кілька голосів.
— Так, сеньйори.
— Що то була за жінка?
— Una Americana… Американка.
— Американка? Серед прерії? І сама?
— Так, сеньйори.
— Хто ж вона така?
ebooksa