— Ні, синку, — відказав Толстиков. — Я помічник капітана з «Вихора», а Гайовий такий же, як і ти, матрос.
Рожевощокий хлопчисько підскочив як ужалений.
— Вибачте, товаришу помічник! — стоячи в одних трусах серед каюти, відсалютував він.
— Нічого, нічого, буває,— посміхнувся Гудзонович. — Де тут у вас гальюн? — запитав.
— По коридору ліворуч.
Толстиков пішов освоюватися в колективі, а ми з підвахтовим залишилися удвох.
Товаришам по ремеслу та ще й одноліткам є про що поговорити. Євмен — так звали матроса — теж стерновий, відпочивав перед вахтою.
— То, кажеш, акули понівечили ногу? — перепитав, вислухавши мою сповідь.
— Вони, кляті,— підтвердив я.
— В океані таке трапляється, — знаюче мовив Євмен. — Минулого рейсу у нас на «Гідрологу» мурена старшому механіку палець відкусила. Капітан з тих пір не дозволяє запливати на глибину, і корали ми збираємо лише на мілководді. А там, як ти знаєш, вони не такі гарні — хвилями покришені, ну, й «терновий вінець»[31] псує.
— Знаю. Я тих коралових атолів набачився і в Індійському, і в Тихому океані — по зав"язку, — навіщось похвастав я.
— А де саме в Індійському океані ти плавав?
— Та майже на всіх широтах. Власне кажучи, добрався аж до «сорокових ревучих».
— Я теж там був — на Кергелені й Крозе.
— Ні, мені до тих островів не пощастило допливти, — відказав я. — На південь від Сент-Поль і Амстердама ми зустріли уламки айсбергів і відразу повернули назад.
— Пляжі на Мадагаскарі так собі, не гарні,— ніби між іншим, як про щось звичне, сказав Євмен. — А ось на Маврікії — чудесні.
— Ти маєш рацію, — погодивсь я. — Маврікійські пляжі просто казкові, але в мене вони залишили страшну згадку: там загинув мій товариш — кочегар Толя Марченко. Заплив у море — і не стало. Мабуть, акули напали.
— Ми на Тромлені каталися на велетенських морських черепахах, — й собі почав хвастати Євмен.
— Я теж там катався на них. Баскі «коники»! А на Сейшельських островах гостював у шукача піратських скарбів — містера Вілкінса.
— Подумаєш, щастя — шукач скарбів! — закопилив губу Євмен. — Нас на Мальдівах[32] приймав сам Мохаммед Фарід Діді Авал.