— Який плавник? — запитав його боцман.
Ми про все розповіли.
— Чому ж ви не сповістили в штурманську? — дорікнув хтось із матросів.
— Про кожну акулу сповіщати? — перепитав Євмен. — А ми з Василем були впевнені, що то акула.
— Телепні!
— Швидше, швидше, браття! — кинув боцман, розплутуючи підкільні зав"язки брезентового пластиру.
Так званий пластир Макарова — кілька чотирикутних, накладених одне на одне полотнищ брезенту, між якими вміщено парусинові прокладки, — заведений на пробоїну в днищі чи борту судна, під натиском води прилипає до країв пробоїни, припиняючи водотечу всередину судна.
— Хлопці… пластир не потрібний, — мало не плачучи, сказав штурман, прибігши до підшкіперської.— Пробоїна така, що її нічим не залатати. Судно ушкоджене в саме серце і вже втрачає плавучість. Наказ капітана: шлюпки — на воду!
Усі кинулися на горішню палубу, де обабіч, на дерев"яних підставках кіль-блоків, стояли зачохлені чотири шлюпки-шестірки.
Кожен робив те, що йому належало робити згідно з розкладом шлюпочної тривоги: заткнули пробкою отвір у днищі шлюпки… вставили стерно і закріпили його сорлінем до зовнішнього борту судна… зняли ланцюгові стопори.
Я допомагав хлопцям чим міг.
— Ставай до корди! — наказав хтось із матросів.
Я прикипів долонями до металевої ручки механізму, з допомогою якого вивалюється[38] шлюпка. Поворот, другий, ще, ще — і нижня частина шлюпбалки — п"ята — заворушилася в так званому башмаку: шлюпбалка, в якої на талях висіла шлюпка, почала повертатися навколо своєї осі.
Сусідню шлюпку вивалювали теж. Та на протилежному борту спусковий механізм заклинило — вивалити шлюпку не було ніякої можливості.
— Гаразд, — прийняв рішення капітан. — Спускайте дві, а решту попробуємо вручну.
Одну-таки з тих, що заклинило, вдалося посадити на воду.
Отже, були готові три шлюпки.
Почувся голос капітана по аварійній сигналізації:
— Кожному спуститися в каюту, взяти найнеобхідніше і негайно бути на палубі!
— Що тобі, Васько, взяти? — запитав мене Євмен, розуміючи, що я зі своєю пошкодженою ногою можу й не встигнути.
ebooksa