— Якби не солдат, — боязко подав голос Мрозек, — все було б інакше… Він випустив її з очей, кинувся вперед і видав себе. Вона вбила його і хотіла відняти автомат. Тоді вона могла б…
— Що вона могла б? — прошипів Штауфер.
— Убити ще.
— Боже мій! — вигукнув Штауфер. — До всіх своїх якостей ви ще й боягуз! Одна дівка проти чотирьох солдатів і офіцера! Ганьба! — Він схопив пачку сигарет, витяг одну, але, не донісши її до губів, зламав і кинув через плече. — Ви ж знали… Я ж вам розжував усе і впхнув у рот, у рот! Вам лишалося тільки ковтнути, а ви й цього не змогли. Я тисячу разів казав вам, що ця дівка не тутешня. Безсумнівно, вона довірена особа і йде в місто для зустрічі. Я бачу, що ви справжній дурень, вишкребок! Ви не розумієте найпростіших наказів. Ви дозволяєте собі думати, коли треба виконувати. Яке ви маєте право думати? Я за вас думаю!
— Я не боявся, що вона вб"є мене, — спробував пояснити Мрозек. — Але шкода людей…
— Людей! Та плювати я хотів нарешті на всіх людей! — знову скипів Штауфер. — Хай би вона вбила ще одного-двох ідіотів солдатів, та тільки пішла б. Ви це розумієте? Треба було дати їй повну волю дій, стежити за кожним її кроком, встановити, чого вона сюди прибула. — Сказавши це, Штауфер зробив руками жест, немов схопив когось кістлявими пальцями. — Потім узяти їх всіх, одного за одним по черзі! А ви, як пустоголовий поліцейський, схопили її і засадили в підвал. Що тепер накажете з нею робити?
Мрозек мовчав.
— Чому ви не доповіли мені, як повернулися?
— Бо ви ще зводили відпочивати. Я повернувся дуже рано.
Штауфер взяв у рот сигарету і з люттю знову виплюнув її.
— Хто її допитував?
— Я, потім Трейвіц.
— Ну?
— Вона відповіла, що нічого не скаже.
Запала мовчанка.
— Хто був перекладачем? — запитав Штауфер, приходячи потроху в себе, і, взявши третю сигарету, чиркнув нарешті запальничкою.
— Ніхто.
— Як ніхто?
— Вона добре володіє німецькою мовою, і перекладача не треба було.
Штауфер встав і театрально схопився рукою за лоб.
ebooksa