— Не тут. — Глюк похитав головою. — Нижче бери.
Карцов ковзнув руками до литконожного м"яза, помацав гомілку. На кістці було стовщення. Пальці ретельно обмацали кістку, пром"яли м"язи.
— У вас був перелом, — мовив. — Навскісний закритий перелом, напевно, обох кісток. А лікували вас погано: велика гомілкова кістка зрослася не зовсім правильно… Я не помилився?
Глюк мовчав.
— Коли це сталося? Років п"ять тому?
— Шість…
Все це відбувалося вчора, на третій день перебування Карцова в гроті.
А сьогодні, одразу після сніданку, Глюк вивів бранця з печери. За дверима їх ждав радист.
І ось вони йдуть вузьким, звивистим коридором. Лампочки, підвішені на забитих у скелю гаках, ледве блимають, треба пильно дивитися під ноги, щоб не спіткнутись.
Провідники зупиняються біля півкруглих дверей. Глюк тягне залізну клямку. Двері відчиняються.
Велика печера. Вгорі безліч сталактитів, стіни порівняно гладенькі, підлогу в центрі вкрито брезентом, під яким вгадується щось м"яке.
Посеред печери ніби стіл, коло нього кілька складених табуреток та жердина з поперечкою. А на жердині настовбурчився сірий какаду — справжній, живий!
Карцову ввижається: ось папуга стрепенеться, залопоче крильми, прокричить: «Піастри, піастри!» — і в печері з"явиться кульгавий Сільвер…
Та папуга нерухомий. А замість героя «Острова скарбів» до столу підходить Абст.
Він вийшов збоку, кивком указав Карцову на табуретку, сів сам.
Позаду бранця грюкнули двері: конвоїри пішли.
Простягнувши руку, Абст підсовує папузі блюдечко з кормом, перекладає на столі книги. Так минає близько хвилини.
— Ну, — каже Абст, підвівши голову й оглядаючи Карцова, — як почуваєте себе?
— Дякую, добре.
— Скільки вам років?
ebooksa