Безумці

— Тихо! — шепоче радист.

До печери швидко входить Абст.

— Глюк, одягайся! — кидає він.

Рудий здригається.

— Що скоїлося, шеф?

— На скелі — людина.

— Що?..

— На східному схилі біля самої води лежить людина. Я побачив її в перископ.

— Вона жива?

— Не знаю.

— З бази? — У радиста сяйнула догадка. — Плавець з протидиверсійної служби?

— Навряд.

— Зрозуміло, — вигукує радист, сплескуючи руками, — зрозуміло, хто він! Напевно, той самий… Напевно, течія принесла труп засудженого. Ну, того, що вбили при спробі втекти! Шеф, на допиті ви сиділи поруч. Не впізнали?

— Не до нього було. — Абст знизує плечима. — Ось-ось гримне вибух, а мені ще треба встигнути полагодити респіратор. Та й сидів він загорнутий у ковдру, голова забинтована — тільки очі блискотіли… Ну, годі базікати!

Абст виходить. Глюк та Вальтер прямують слідом.

Троє мешканців підземелля втягують до печери двометровий сірий циліндр.

— На стіл! — наказує Абст, йдучи до шафи з медикаментами.

Помічники кладуть циліндр на оцинкований стіл. Глюк стомлено випростовується.

— Розкрийте! — кидає Абст, порпаючись у шафі.

Вальтер і Глюк відкидають защіпки, схожі на стяжні запори каністр. Їх чотири, вони розміщені пояском у першій третині циліндра.