— Не хапайтесь за зброю, нас тут багато, — сказав Пунчонок.
Він випростався з занесеною над головою гранатою.
— Руки вгору!
— А ноги куди подіти? — побачивши перед собою грізного парубка в цивільному одязі, якомога наївніше спитав Чижеєв.
Пунчонок помітив, як з-під плаща глузівника виглядає наведене на нього дуло автомата.
— Зважте: ваші голови взяті на мушку. Один необережний рух — і в них будуть дірки, — попередив партизан. — Витягайте руки з-під плащів.
— Не можемо, погода сира… Нежитю боїмося, — продовжував так само глумливо Чижеєв.
Бачачи, що супротивників не залякаєш і що вони тільки одягом скидаються на німецьких солдатів, Пунчонок вирішив поставити питання в лоб:
— Ви чееми?
— А ви хто?
— Кримські партизани.
— Тоді ми — кримські чееми.
— Звідки знаєте Калузького? — задав перевірне запитання Пунчонок.
Сеня збагнув, що Калузького міг знати лише хтось із партизанського штабу. Кучерявий парубок на штабіста не був схожий, він більше нагадував зв"язкового, про якого розповідали в печері.
— Звідтіля ж, звідки знаємо, що тебе звати Тарас Пунчонок, — сказав Чижеєв.
Це так вразило партизана, що він мимоволі опустив у кишеню гранату і вже розгублено запитав:
— Хіба ми знайомі?
— Атож! Через Вітю, якщо знаєте такого.
— Значить, свої? — зрадів партизан. — Тоді руку, товариші.
— Ось тепер можна й нам не остерігатися простуди, а то друг мій кволий, — сказав Чижеєв, киваючи на Восьмьоркіна. Він по-дружньому простяг руку і запитав: — Де ж решта ваших?
ebooksa