Що сказав Щупак?
Здається, так: «Усе може статися, Стефо, і, сподіваюсь, ти не дуже журитимешся?»
Це про нього, Максима Рутковського, і тільки дурневі незрозуміло, про що йдеться…
А як відповіла Стефанія?
«Усе, що стосується Максима, я вирішуватиму сама».
Тобто Луцька фактично погоджується із Модестом Щупаком і тільки обумовлює свою позицію.
А завтра вона піде на квартиру до вдови Лакути по список резидентів… Найважливіший документ пана Зіновія…
Стефанія, звичайно, не покаже йому список: вона вже відчула запах великих грошей, ось тобі й «ідейний» оунівський боєць — досить було Щупакові розповісти про коштовності, де й поділася її ідейність…
Але ж вродливе бісеня, он сидить на маленькому стільчику біля вогнища в квітчастому купальнику, перевертає на сковорідці рибу й позирає на Максима лукаво, наче нічого й не сталося, наче й не було чотири години тому розмови з Кульгавим Дияволом, під час якої вона зрадила Рутковського.
Стефанія немов прочитала Максимові думки, зиркнула скоса й усміхнулася; хіба може так ніжно посміхатися жінка, яка щойно зрадила?
Потім вони сиділи і їли рибу, пили вино, Стефа чаркувалася з Максимом і зазирала йому в очі якось здивовано, наче вперше бачила.
Рутковський розумів — Стефа виважувала, що їй важливіше і, певно, дійшла висновку: одне одному не завадить, де оті ефемерні оунівські скарби, може, все вже пішло за вітром, адже ж люди, яким довірили їх, також не дурні — шукай десь в Аргентіні чи Австралії хоч сто років!
А Максим сидить поруч, і нікуди від цього не дінешся, вона сама обрала його, вже звикла до нього, навіть трохи кохає…
Після обіду Максим викупався в холодній воді й запропонував одразу повертатися до міста.
Стефанія здивувалась, адже нікуди не поспішали, але Рутковський послався на невідкладні справи, про які буцімто забув. Він одвіз Луцьку й зателефонував Лодзенові додому.
Полковник не прийшов у захоплення від Максимового дзвінка, він збирався до ігорного дому в Бад-Візе, до того ж які можуть буті нагальні справи в суботу? Рутковський не відступав, і Лодзен нарешті згодився прийняти його. Він зустрів Максима холодно й непривітно, але, дізнавшись про причину відвідин, захвилювався й сам.
— Кажете, дружини Лакути сьогодні нема вдома, й вона повернеться тільки завтра? — перепитав.
— Так, і Луцька збирається відвідати її вранці.
— Як ви дізналися про це все?
— У мене ключ від квартири Стефанії, я зайшов до передпокою і почув розмову. Вони так захопилися, що не звернули уваги на клацання замка.
ebooksa