— Яка ж ти мені родичка?
— Я прошу дозволити передивитися папери пана Зіновія.
— А коли я не захочу?
— Я ж сказала: тут зберігається важливий документ організації…
— А йдіть ви під три чорти з усіма вашими організаціями!
— Не забувайтеся, пані Мирославо.
— А хто вбив Зіновія? Бандити з ваших…
— Ми знайдемо їх і покараємо, бо вони справді бандити.
— Інші не ліпші.
— Я б не радила вам, пані Мирославо, говорити зі мною в такому тоні.
— А це вже моє діло.
— А якщо ваше, то пригадайте, що пан Зіновій був причетний до секретів організації. І мушу вам нагадати…
— Не лякай!
— А я не лякаю, просто попереджаю.
Видно, пані Лакута й сама зрозуміла, що зайшла далеко, бо мовила примирливо:
— Ну добре, що тобі треба?
— Я ж сказала, у пана Зіновія зберігався один документ, точніше список…
— У нього тут цього мотлоху…
— Я пошукаю.
— Шукай, люба, тільки навряд щось знайдеш.
ebooksa