Ми вже снідали, скромно і мовчки, коли потяг уповільнив хід і почав повертати ліворуч. Шосе віддалялося від нас, і разом із шосе віддалялися рейки магістралі, що блищали на сонці. Тепер збоку простиралося кукурудзяне поле. Ми з Петром перезирнулися.
Галя опустила піалу з чаєм на стіл, повернула голову до Петра.
— Ви позбулися наркотиків?
Її обличчя випромінювало хвилювання.
Петро заперечливо хитнув головою.
— Та скажи хоч ти своєму! — Галя перевела погляд на Гулю.
— Жінки не повинні втручатись у справи чоловіків, — неголосно промовила Гуля.
Галя тільки похитала головою.
А потяг узяв іще лівіше. Петро визирнув у вікно й подивився уперед за ходом поїзда.
— Ну, що там? — запитав я нетерпляче, заразившись від Галі нервозністю.
— Депо.
Я теж визирнув із вікна і побачив, що ми наближаємося до стоянки товарняків. Праворуч можна було нарахувати десятків зо два потягів. Скільки їх було ліворуч — ми не бачили. Що кілька метрів відходила праворуч нова залізнична гілка, все далі й далі відсуваючи від нас кукурудзяне поле.
Потяг уповільнив хід, наче машиніст боявся проґавити потрібне йому відгалуження. Зупинився. Знову рушив.
Ми в"їжджали в ряди товарняків. Поміж найближчим із них і нами лежала ще одна, поки не зайнята гілка.
Я дивився на сусідній товарняк, повз який ми повільно сунулися. Товарняк був повним «асорті» — рефрижераторні вагони чергувалися з брудними цистернами і звичайними вагонами, схожими на той, у якому ми зараз їхали.
— Якщо пощастить, то звідси ми поїдемо вже без зайвого вантажу, — промовив я, намагаючись заспокоїти Галю. Бо ж саме під час останньої такої зупинки з’явилася нічна бригада, завдяки якій ми дізналися, що везли.
Щоправда, того разу потяг зупинився у безлюдному місці, й відбулося це, знову ж таки, вночі. А зараз радісне сонце піднімалося все вище над землею, яка прокинулася зі сну. Тому думати про те, що ми незабаром позбудемося небажаного вантажу, принаймні зараз було нелогічно.
Коли потяг зупинився, ми з Петром провели поглядом локомотив, який покинув нас. Довкруги стало незвично тихо.
Петро набив люльку і вийшов із вагона. Зупинився під вікном.
— Тепло як! — сказав він.
ebooksa