— Ціна нерівна, — відказав Штейнгліц.
— Тут та сама нерівність, як і між моїм рейхсфюрером і вашим адміралом, чий корабель, можливо, найближчим часом, але вже без самого адмірала ввійде до складу СД, — згадав Вайс Шелленбергів натяк.
— Атож, так подейкують, — похмуро погодився Штейнгліц.
— Ну як? — спитав Вайс.
— Послухай, — Штейнгліц круто повернувся до нього всім корпусом, — а що, коли я маю вказівки, зустрівши на своєму шляху такого, як ти, усунути його?.. І, клянусь, я б усунув. Ти знаєш, я вмію це робити. Але от побачив тебе, і, знаєш, рука вперше не піднялась.
Йоганн зрадів у душі: значить, першу загрозу, навислу над ним, відвернено. І, щоб закріпити гарантію безпеки, він сказав недбалим тоном, знову переходячи на «ти»:
— Через нашу агентуру Шелленбергові стала відома дана тобі вказівка. Але я попросив його не вживати відносно тебе ніяких заходів, поки я не вступлю тут з тобою в особистий контакт.
— І ти непогано говорив про мене у розмові з бригаденфюрером?
— Так, — твердо відповів Вайс. — Адже я бачив од тебе тільки добре ставлення.
Штейнгліц зворушено потиснув йому руку.
— Знаєш, — сказав він якось розгублено, — це дуже дивно, але ти завжди викликав у мене підозру.
— Чим саме? — здивувався Вайс.
— Ну, своєю порядністю, чи що, — насилу добираючи слова, пояснив Штейнгліц. — Як би це сказати… Ну, не той мундир в рядах нашої служби. — Признався: — Взагалі я, бач, не маю чуття на порядних людей. Не часто доводилось їх зустрічати…
Після цієї зустрічі Штейнгліц сумлінно передавав Вайсові інформацію, добуту в тих самих уповноважених Канаріса, які вели таємні переговори із союзниками і яких він пильно охороняв, від агентів гестапо.
З свого боку, Вайс охороняв уповноваженого Гіммлера від різнобічного стеження — проводили його і гестапівці Мюллера, і абверівці, і агенти Ріббентропа: вони, в свою чергу, вели тут таємні переговори із союзниками від імені фюрера.
Через три тижні Вайс уже ввійшов до складу великої групи СД, підпорядкованої полковникові СС Отто Гауптману.
Незабаром Гауптман викликав до себе Вайса та ще двох співробітників. Показавши їм фотографію Штейнгліца, він звелів вислідити його і ліквідувати, а труп відвезти за місто, засунути в мішок з цементом, залити водою, зачекати, поки цемент стужавіє, і тоді втопити в Аарі. Зацементовані трупи ніколи не випливають.
Цю операцію було призначено провести через два дні. Вайс подався шукати Штейнгліца і, знайшовши його в маленькій пивничці, де вони звичайно зустрічались, розповів, яка небезпека загрожує майорові. Штейнгліц вислухав це повідомлення з сумною покорою долі. Він тільки спитав:
— Може, краще мені самому?..
— А врятуватися ти не можеш?