— Чи є скарги на тюремну адміністрацію?
Вайс відповів:
— Поки що немає.
— Тоді підпишіть. — І слідчий підсунув до Вайса друкований бланк, в якому було сказано, що в"язень не має претензій до адміністрації тюрми. Вайс дошкульно усміхнувся:
— Я сказав: поки що, — і, нахилившись до слідчого, спитав: — Я з цими нашими методами досить добре знайомий: спочатку в"язень підписує таку штуку, а потім ми спускаємо з нього шкіру. Вірно?
Слідчий мовчки поклав бланк у папку, наказав охоронникові:
— Відведіть в"язня!
На другий день Вайса знову викликали на допит.
Цього разу слідчий мав зовсім інший вигляд. Але його змінив не тільки мундир гестапівця. Він був явно чимось піднесений. Огледівши Вайса з ніг до голови, потираючи задоволено руки, слідчий прочитав його зізнання і спитав, чи підтверджує їх Вайс. І, Вайс сказав:
— Так, підтверджую.
Обличчя слідчого вмить набрало жорстокого і владного виразу.
— Брешеш, ти не Вайс! — крикнув він.
— А хто ж я?
— А оце ми з тебе ще виб"ємо! — Забарився, тішачись тим, що викрив злочинця, урочисто оголосив: — Обер-лейтенант пан Йоганн Вайс — той, за кого ви себе видавали, — мертвий. Він загинув під час автомобільної катастрофи! — Слідчий порився у своїй теці, вийняв два фотознімки і простягнув Вайсові.
На першому були зняті уламки автомашини, лежав ницьма пронизаний стерновою колонкою знайомий Йоганнові кур"єр і поряд з ним другий труп з розтрощеним об вітрову шибку обличчям.
На другому знімку був тільки труп чоловіка з розтрощеним обличчям. Побачивши на ньому свій костюм, відібраний у перший день ув"язнення в тюрмі, Вайс відчув полегкість. Значить, усе підстроєно гестапо, і він узятий не як радянський розвідник, а як співробітник служби Шелленберга.
Вайс недбало кинув обидва знімки на стіл, сказав:
— Шкода хлопця!
— Якого саме? — підвів брови слідчий.
— Кур"єра, якого ви вбили. Другого, на якого ви наділи мій костюм, ви теж обладнали — не тільки я, рідна мати не пізнала б. Ну що ж, пізнаю традиційні методи служби гестапо. — Нахилився, спитав: — То чим викликані ці ваші турботи?