— Можете не турбуватися, — усміхнувся Вайс. — Я вже доповів про це своєму начальству.
— З якою метою?
— Та я також знаю цю інструкцію і тому діяв за інструкцією.
Лансдорф глянув на нього з інтересом.
— Однак ви дечого навчилися, Вайсе.
— Під вашим керівництвом, — скромно признав Йоганн і додав докірливо: — Тільки даремно ви хотіли силоміць зобов"язати мене до чого-небудь. Я ніколи не забуду, чим завдячую вам. І готовий до послуг.
— Ви масте рацію, Вайсе, — зітхнув Лансдорф. — Ви людина пряма. І в поводженні з вами слід додержувати того ж принципу.
Вайс підвівся, схилив голову, приклав руку до серця.
— Так от, — сказав Лансдорф. — Є одне особливе завдання серед тих загальних, що покладаються надалі на наші терористичні групи. До речі, ми хотіли б за юрисдикцією вважати ці групи партизанськими. Може статись, що при підході противника адміністрація концентраційних таборів через якісь виключні причини не зможе евакуювати або знищити в"язнів. У таких випадках на терористичні групи покладається завдання ліквідувати всіх до одного в"язнів і спалити, висадити в повітря із зрозумілих вам міркувань все специфічне устаткування таборів.
Вайс присвиснув:
— Здасться, я починаю дещо розуміти. Таким чином, з вашої «партизанської» діяльності будуть зняті всякі прикрашальні покрови патріотизму, героїзму та іншого. І кожного терориста, спіймавши, стратить як найвульгарнішого вбивцю беззахисних людей. І всі німці, навіть ті, які перше співчували вам, з обуренням зречуться вас.
— Так, — погодився Лансдорф, — ви мене правильно зрозуміли. — Заявив гордо: — Я ладен загинути з честю, як борець німецького Опору. Але в мене є дошкульне місце: я хотів би, щоб моє ім"я збереглося для історії.
— То чим я мушу бути корисний вам? — діловито запитав Вайс.
Лансдорф знову мовчки пройшовся по кімнаті, потім відкрив вогнетривку шафу, вийняв запечатаний конверт, подав Вайсові. На конверті було написано: «Мюнхен, Альберту фон Лансдорфові». Йоганн здивовано глянув.
— Лист адресований моєму братові, — пояснив Лансдорф. — У ньому я висловлюю деякі свої думки. І хочу передати цей лист через вас.
— Але я не знаю, чи доведеться мені побувати в Мюнхені.
— Я сподіваюсь, — перебив його Лансдорф, — що ви знову будете в Берні. І якщо яким-небудь способом цей мій лист випадково потрапить до Даллеса, я не буду докоряти вам. Все для вас ясно?
— Так, — сказав Вайс. — Але, перш ніж узяти на себе таке делікатне доручення, я повинен хоч би в зовсім загальних рисах ознайомитися із змістом листа.
— О, не турбуйтесь! — запевнив Лансдорф. — Там немає ніяких військових або державних секретів. Дещо схоже на щоденникові записи, в яких я висловлююсь проти знищення в"язнів у концтаборах, бо вважаю це нелюдським.
— Ви благородна людина! — вигукнув Вайс. — І яка передбачливість!