— Читав. Що, якщо в ньому ще більше дивного? Тоді ти визнаєш, що я був правий, говорячи про таємницю?
— Що ж, іде.
— І відповіси на одне питання?
— Ну, не знаю.
— Дуже просте питання. Так чи ні. І більше нічого.
— Ну гаразд, по руках. Що ж було в рапорті?
— Коли поліція отримала повідомлення про аварію, на місце події відправилася найближча патрульна машина. Там вони виявили дивно одягнену людину, яка надала тобі першу медичну допомогу. Він заявив, що витягнув тебе з розбитої машини, яка впала в озеро. У це можна було повірити, тому що він теж був наскрізь мокрим. Середнього зросту, статура крихка, волосся руде. На ньому був одягнений зелений костюм. Один поліцейський сказав потім, що він ніби вийшов з фільму про Робін Гуда. Невідомий відмовився себе назвати, слідувати за ними і давати будь-які свідчення. Коли поліцейські почали наполягати, він свиснув, і, звідки не візьмись з"явився гарний білий кінь. Невідомий скочив на нього й поскакав геть. Більше вони його не бачили.
Я розреготався. Було дуже боляче, але я не міг втриматися від сміху.
— Будь я проклятий! — Голосно вигукнув я. — Все починає вставати на свої місця.
Білл здивовано втупився на мене, не кажучи ні слова, а потім запитав:
— Справді?
— Схоже на те. Заради того, що я сьогодні дізнався, коштувало отримати удар ножем і повернутися.
— Якась дивна послідовність подій, — зауважив Білл, потираючи підборіддя.
— Згоден, дивна, але я починаю бачити послідовність там, де раніше її не було. Одне це вже окупає все інше.
— І все через хлопця на білому коні?
— Частково, почасти… Білл. Скоро я знову зникну звідси.
— Поки ти нікуди не поїдеш.
— Все одно. Я про ці папери. Краще я підпишу їх прямо зараз, якщо не заперечуєш.
— Добре. Я пришлю їх до вечора. Але не наробити дурниць.
— Повір, з кожною секундою я стаю все обережніше, — заспокоїв його я.