— Гаразд, я спробую. Я вам обіцяю спробувати…
— Прекрасно! І коли ми вже дійшли згоди в принципі, дозвольте мені коротко нагадати вам про ті риси, яких ви маєте надати своєму віршеві. Ставка на Систему. Ви мене розумієте? Система тут виступає як команда, котру ви обираєте за взірець у футбольній лотереї. Поставивши на команду-взірець, ви розпочинаєте гру, робите комбінації, які вам тільки заманеться. Те саме відбувається і в вашому вірші. Зробивши ставку на Систему-взірець, ви утворюєте з нею різноманітні комбінації. Система! Все для Системи! Система — це спокій, порядок, безпека. Система — це дисципліна в усіх сферах. Молоде покоління цілковито на боці Системи. Система — це приріст виробництва. Це підвищення продуктивності праці. Зростання національного доходу. Розвиток сфер гарантованої зайнятості. Розвиток гідроенергетичного будівництва. Система — це взагалі швидкий розвиток. Одне слово, ви маєте широкі можливості для того, щоб ваше натхнення виявлялося вільно й природно. Я нагадав про все це, аби лиш освіжити його у вашій пам’яті… О! Мало не вилетіло з голови! На чому ми зупинилися? Ага, Система — це прискорений розвиток… Так ось, далі. Система — це розвиток футболу.
— Футболу?..
— А що? Саме футболу! Система, щоб ви знали, найвищою мірою зацікавлена у розвитку футболу. На це є свої причини… дуже поважні причини!.. І ви у своєму вірші повинні, зокрема, наголосити ще й на бурхливому розвиткові футболу під благотворною тінню Системи… Ні, «тінню» викреслюється, не пишіть «тінню», знайдіть щось інше. Ну ось, ваш вірш збагатився на футбол, і це дуже на часі. Бо в наступній передачі, саме в неділю тридцятого травня, транслюється, як ви, напевне, знаєте, завершальний матч першості країни: «Боротьба» — «Тайфун» — і на ньому будуть присутні, як завжди, найвищі діячі Системи. Отже, зустрічаємося завтра вранці об одинадцятій тридцять.
— Я хотів би запитати…
— Радий буду допомогти вам!
— Бачте, це таке питання…
— Ну, ну! Сміливіше!..
— Оскільки важко передбачити, у що виллється моє натхнення… я хочу запитати, чи й сам вірш може бути вільний… якщо це дозволяється… а чи слід неодмінно писати якимсь розміром і в риму?..
Чоловічок-гумка засміявся. Отим самим сухим сміхом, що й доти час від часу прохоплювався в нього. Потім підійшов до відвідувача, став перед ним і, взявши його за підборіддя, там, де ямочка, підвів йому голову.
— Чутлива Душе!.. Ну безумовно, що вільний і саме вільний вірш. Але чому вам спало на думку це тут, Чутлива Душе?.. Чому?.. У нас неможливе те, що можливе за тоталітарних режимів!..
— Гарно, дуже гарно! Передусім назва: «Рапсодія С, або Рапсодія про Систему». І далі вірш, цілий вірш. — Чоловічок-гумка піднесено прочитав уголос кілька рядків:
Інспектор знову креслив чорним олівцем у записнику лінії і вперше не стирав їх своєю незмінною гумкою.
— Блискуче! Щиро вітаю вас! Система дала вам дивовижне натхнення… Система вас надихнула… Завдяки Системі ви знов у чудовій поетичній формі…
— Просто я доклав зусиль…
— Та чого тут соромитися! Ваш твір справляє неабияке враження. Тепер, коли я прочитав його вголос, коли продекламував, він мене так потряс, ніби грім з ясного неба! Напевне, ви помітили зворушення на моєму обличчі. Ну, гаразд! Завтра ввечері, в суботу двадцять дев’ятого травня, о двадцятій тридцять, ви станете зіркою телебачення. Лишилося тільки, щоб з вашим віршем ознайомився начальник Управління. Будь ласка, почекайте трохи в коридорі. Я скоро повернуся.
Вони вийшли з кімнати разом. Чоловічок-гумка замкнув двері й зник у глибині коридора. Хвилин за десять він повернувся, відімкнув кімнату, і ось вони знову вдвох у дев’ятсот першій.
— Все гаразд. Начальник Управління цілком «за». Щоправда, є одне зауваження. Ось тут, де ви говорите:
Він закашлявся й не зміг доказати. Аж за хвилину додав:
— Пробачте. Цей кашель… як нападе… Так ось. Перший з цих двох рядків треба вилучити. Він звучить якось… якось дивно. Тобто коли він іде отак безпосередньо перед наступним рядком… Одне слово, щоб не було непорозумінь, цей рядок викреслимо.
ebooksa