Він дістав носовичка, витер піт на чолі, під очима, за вухами, під носом, потім на підборідді й нарешті в ямці на підборідді.
Це вперше він опинився на телестудії. Перед юпітерами, перед камерами… І йому, як усякому новачкові, було, звичайно, страшнувато. Одне, що страх, а друге — що спека, отож його і вкинуло в піт.
Субота, двадцять дев’яте травня. На електронному годиннику двадцять годин двадцять шість хвилин. Іде передача «Як формувати, розвивати, спрямовувати і контролювати, зокрема з грудного віку, емоційний світ дитини для того, щоб цей світ в усіх своїх виявах відповідав емоційній дисципліні, яку передбачає і повністю забезпечує Система».
Що менше лишалося часу до виступу, то сильнішав страх. Наклали грим, і йому стало чудно, що його нафарбували. Ну, брате, тримайся! Скоро все скінчиться. Від двадцятої тридцять до двадцять першої нуль-нуль — передача «Народна муза про Систему». І завершить її твій вірш.
Усіх учасників вечірньої програми перед тим, як вони мали пройти в студію, зібрали в окремій кімнаті й дали дрібні настанови. Хто за ким виходить, як стояти перед мікрофоном, які рухи можна робити, а яких не слід.
Двадцять годин двадцять дев’ять хвилин. Дають рекламу: найкращий лосьйон після гоління, найкращий аерозоль для дезинфекції, найкраща рідка мастика для паркету…
Двадцять годин тридцять одна хвилина. Ведучий передачі:
— Доброго вечора, дорогі телеглядачі! Передусім дозвольте мені, дорогі телеглядачі, поділитися з вами радістю з того приводу, що до нас і досі стихійно надходить сила-силенна телеграм, у яких тисячі товариств, спілок, об’єднань, федерацій, конфедерацій тощо і взагалі всілякі організовані групи наших громадян стихійно вітають Систему з нагоди запровадження чотирнадцятого березня цього року передачі «Народна муза про Систему». Ці щирі вияви почуттів нашого народу по-справжньому зворушливі, вони свідчать про той бурхливий відгук, що його знаходить у широких народних масах наша передача. Вона теж народилася стихійно, з доброї волі громадян, тобто після того, як її було заплановано, проведено належні дослідження і видано відповідне розпорядження Системи з тим, щоб народ дістав змогу зробити крок, яким би він добровільно заявив про своє прагнення до мистецтва. Було б понад людські сили згадувати тут про все те, що висловлено в стихійному змісті стихійних телеграм. Отже, зараз, дорогі телеглядачі, розпочинаємо сьогоднішню вечірню програму. Як і завжди, у ній за власним бажанням беруть участь найкращі представники народної музи, досі не відомі широким колам громадськості. Програму художніх творів, яку ми сьогодні вам пропонуємо, буде подано в такій послідовності:
Перше. Вокальний дует у виконанні двох дівчат. Акомпанує скрипаль-професіонал. Твір називається «Мчимо шляхом до Прогресу». Слова й музика належать двом паннам із числа наших глядачів.
Друге. Драматичний ескіз «Кохання і Продуктивність».
Третє. Танцювальне шоу «Троянди для Системи» у виконанні балетної групи з семи пар юнаків і дівчат.
Четверте. Ліро-епічний вірш «Рапсодія С, або Рапсодія про Систему».
Перед кожним номером нашої вечірньої програми я називатиму ім’я й прізвище митця, кожного митця, а також ім’я його батька, а щодо заміжніх жінок, то замість батькового імені я називатиму ім’я чоловіка. Отже, починаємо з вокального дуету «Мчимо шляхом до Прогресу»!..
Двадцять годин тридцять вісім хвилин. Поки дві дівчини та скрипаль виконують свій номер, помічник бухгалтера «Шляхетності» видобуває з кишені піджака власний вірш і уважно перечитує його. Певна річ, він знає його напам’ять, але перед мікрофоном читатиме з рукопису. Бракувало ще помилитися чи хоч трішки затнутись!.. Краще вже застерегтися.
Та ось він відриває очі від рукопису і — що це?! Якраз навпроти нього, у контрольному вікні поруч із техніками, що стежать за передачею, стовбичить чоловічок-гумка… Їхні погляди зустрічаються, чоловічок-гумка махає йому по той бік суцільної шиби рукою — нервово махає рукою, мовби хоче сказати «Зачекай» чи щось таке. Що там сталося?.. Не минає й півхвилини, як двері студії прочиняються, й ось уже чоловічок-гумка тут, у студії, і подає йому знак вийти в коридор. Помічник бухгалтера «Шляхетності», намагаючись ступати якомога тихіше, навшпиньки вислизає із студії.
— Ми погоріли! — задихаючись, каже йому агент УДЕГ. — Погоріли! Тобто ще не погоріли, але горимо… Одне слово, якби я не встиг, то погоріли б… Де «Рапсодія С»? Швидше!
— Моя черга ще не надійшла… А вірш — ось він, тут, Я завершую програму, мій вихід одразу після танцювального шоу.
Чоловічок-гумка притискує аркуш до коліна і в рядку «Єдина «Боротьба» викреслює слово «Боротьба», а замість нього вписує «Тайфун». І каже:
— Ось тепер усе гаразд! Якби я вас не перехопив, справи були б дуже кепські. Второпали?
— Ні…
ebooksa