Епіфанія принесла в черепку воду. Пес почав жадібно хлебтати.
А коли йому дали м’яса й бобів, недоїдки вчорашньої вечері, завагався; довго, нерішуче обнюхував їх, неначе сумніваючись: невже йому привалило таке щастя? Боязкі очі перебігали з Кастора на Епіфанію, благаючи підтвердження. Певно, не раз бачив смаленого вовка у своєму собачому житті.
Жаліслива Епіфанія підсунула черепок під ніс небораці: якщо глине шмат м’яса й злиплу грудку бобів, то не пошкодує. Наївшись, пес вдячно лизнув руку негритянці, яка навпочіпки сиділа біля Факела.
— Сірома, він просто конав з голоду.
— Клянуся звіриною в пущі, що йому полатали ребра. Погуляла по ньому ломака.
— Такий забрьоханий, що й масті не розбереш, білий він чи чорний.
А може, рябий. Ага, ось одна чорна пляма на грудях, а друга ось, на голові. Поглянь, а він досить гарний.
— Гарний?!
Кастор глузливо засміявся: в цієї Епіфанії просто золоте серце, вона хоч жінка свавільна й вередлива, зате добра, жаліслива, як ніхто. Поманила пальцями, покликала лагідно цього приблуду:
— Ходи сюди, горюхо.
Собака ледве звівся на ноги, пришкандибав. Загавкав гучніше, заметляв хвостом: угрівся біля вогню, втамував спрагу й голод, сподобився ласки. Віднині його так і кликали — Горюха.
Окрім Епіфанії, що зналась на ворожбі та релігійних обрядах, ніхто так і не здогадавсь, звідки в цьому закутні взявся пес. Прибився — і край. Ніхто його не шукав, не заявляв на нього прав. Факел думав, що собака втече, аж ні. Раніше безпритульний, а нині хазяйський. Пес уподобав дім, став другом людини, віддався під її руку.
Епіфанія вийшла на поріг майстерні. Надворі мрячило — хоч би клаптик чистого неба вгорі. Поскаржилась:
— Отут, у грудях наче щось давить. Може, хто наврочив. А що, може бути.
Факел теж кілька днів був сам не свій, і він хотів усе з’ясувати.
— По-моєму, в тебе на душі коти шкребуть. Коти…
Ранок без сонця, без променя світла, без крихти тепла. Епіфанія перебила його:
— От же ж глушина, навіть на святого Жоана не гуляють!
Він збирався з’ясувати все до кінця.
— Я знаю, що ти намислила — тікати.