Жюль Грак цього тільки й чекав.
— Остання війна, звичайно. Я син генерала Камброна і на тебе чхати хотів.
Промовивши це, він взяв за руку Марі-Те й залишив вкрай приголомшеного рудоволосого брахіцефала.
— Ну й тип, якийсь маленький огидний хробак.
Жюль Грак мало не задихнувся від ненависті.
— Нікчемний паразит, гидо…
— Я згодна з тобою, Кай, заспокойся вже.
— Хай тільки ще звернеться до мене, хай тільки насмілиться хоч слово сказати, і я задушу його; чуєш, Марі-Те? Я з його голови-гарбуза кисіль зроблю! Цей вилупок живе з чорного ринку. Наживається на труднощах війни і розкошує! Він лупить грошики з усього: продає масло по 350 франків за кіло, вино по 13 франків за літр, сахарин по 250 франків за сто пакетиків… Здається, він продає бошам ще й шкіру. Уявляєш, записався на медичний факультет. Та він здатний потягти нутрощі з анатомічного театру і перепродати їх торговцям тельбухами!
— Все це правда, старий. Сьогодні учень коледжу пропонує своєму директорові довоєнну шовкову сорочку в обмін на спирт, а тоді робить з нього лікер і міняє на сигарети.
— Це свідчить про те, що твій учень такий же негідник, як і той хробак.
— А що поробиш? Коли хочеш шматок смаженої свинини, то, будь ласка, — продай тільки спершу срібні свічники тітки Агати. Та вона зробила краще: виміняла їх на кіло цукру. Облишмо це, зараз усі живуть з чорного ринку.
Жюль Грак гірко розсміявся.
— Просто чудово! Тільки ти забуваєш про одну річ. Якщо вже всі, чи майже всі французи живуть з чорного ринку, то є такі, що йдуть на це, аби не пухнути з голоду, і такі, що збагачуються на цьому.
— Ти гадаєш, що «Морков"яне Волосся» збагачується?
— Я певен. Він не аферист, він просто гангстер. Заробляє і витрачає грошики на що заманеться. Бачила ж сама, як він вирядився. Дерев"яні підошви не для нього. Шкіряні черевички, панове! А його одежинка? Це тобі не ряднина, повір мені. І взагалі, він, вибачай, — покидьок. Ні, ти не захищай таких мерзотників, як він!
— Таких менше, любий Кай.
Жюль Грак обережно поклав руку їй на плече.
«Що за дівчина, боже ти мій! Наївна, чиста і водночас така рішуча і принадна».
Він відчув під рукою вогке хутро її шубки, потім несміливо торкнувся волосся і шиї. Як це невимовно хороше!
— Кай?
ebooksa