Чи любите ви Вагнера?

Лише опинившись на площі, вони перевели подих.

— То як? — запитав Жюль Грак.

— Я згодна вам допомагати.

— Я був певний в цьому. Однак ти мусиш знати, що справа ця ризикована, в разі чого — арешт, тортури і смерть.

— Знаю.

— А як твій старий?

— Я завжди роблю так, як мені подобається.

— Ти розповіси йому?

— Ні!

На мить він заплющив очі.

— Чи все ти зважила?

— Зважила!

— Чудово!

— Батько мій читає їхню газетку «Майбутнє» і любить Вагнера. Він «лояльний громадянин». А нам це на руку, правда ж?

— Безперечно.

— Стривай! Він не колабораціоніст, йому можна довіряти.

— Добре. Скажу, чого я чекаю від тебе. Вже сьогодні. Ти маєш вільну годину після полудня?

— Але ж я…

Він посміхнувся. Він знав, що вона хотіла сказати, і випередив її з лагідною іронією.

— Ні, Марі-Те, як кажуть, ти ще не виголосила присяги перед ареопагом старійшин. Наказувати я не можу, але гадаю, що на честь твого хрещення ти погодишся виконати прохання. Адже ти член руху Опору.