Андре Ведрін погодився з Тентеном.
— Атож, тим більше, що ми поцупили в них три мисливські рушниці і чимало набоїв.
— Слухай, ти жартуєш? От молодці! Оце так встругнули! Уявляю їхні пики…
Тентен розвеселився. Він ляскав долонями по стегнах і енергійно жестикулював.
Марінетта поставила на стіл кофейник, і а кімнаті смачно запахло свіжою кавою. Кожен поклав собі цукру, і розмова тривала далі.
— А ці блюдолизи навіть не наважилися заявити в поліцію.
— Ще б пак.
— Атож. Вони знають, що палиця має два кінці.
Марінетта не любила втручатися в розмову. Хоч вона й розуміла, що боротися треба, проте не схвалювала багатьох акцій Опору Вони вражали її релігійну душу й суперечили її моральним принципам. Вона була сповнена безмежною добротою і почуттям християнського всепрощення.
Тентен і Андре Ведрін ніколи не крилися од неї і в її присутності розмовляли про все.
«У цього святого жабеняти, — казав Тентен, — душа мучениці. Вона краще б дала розрубати себе на шматки, аніж виказала те, що знає, та й ще простила б свого ката. Якби усі жіночки з корпорації спитих задниць були такі, як вежа, я перший вирушив би у хрестовий похід, Запевняю тебе!»
Андре Ведрін покінчив з кавою і запалив сигарету, думаючу про те чи надовго вистачить йому тютюну.
Пустивши хмарку диму, він глибоко затягся. Тютюн зараз дорогоцінний, і його важко дістати.
Як ти гадаєш, вони будуть скаржитися? — раптом запитав Тентен.
— Хто саме? — зацікавився Андре Вндрін.
— Як-то хто? Власники «Папіруса».
— А!.. Я нічого не знаю, а, врешті, плювати я хотів на них.
— Гм…
Тентен примружив очі і хитро посміхнувся. Коли б не його бичача шия і мускулясте тіло, то здалося б, що це сидить пустотливий хлопчик, який збирається утнути якусь веселу штуку.
Андре Ведрін уважно подивився на нього. «От ірод, що це він надумав?»
ebooksa