— Мабуть, що так, — погодилася Наталя.
— І ще. Ні ви, ні я не сумніваємось у тому, що «Привид» — досвідчений злочинець. І раптом — такий грубий прорахунок, навіть не прорахунок, а дурість: замовити ювелірові брильянтові сережки для дружини.
— Гадаєте, що це маневр?
— Безумовно. «Привид» знав, що ви підозрюєте Нетребу, так само знав він і багато іншого, про що могла знати тільки людина, яка має доступ до слідства, а точніше — до людей, котрі ведуть слідство. Згодом джерело інформації, яким він користувався, було перекрите. І «Привидові» хоч-не-хоч довелося оперувати застарілими даними. Треба сказати, що до якогось часу він оперував ними непогано.
— Хто він? — спитала Наталя. — Василю Тимофійовичу, тепер ви можете сказати?
— Тепер уже можу. Але подумайте самі. Ось додатковий список туристів, який мені передав начальник КПП і на який ви так хотіли подивитися.
Лежнєв подав Наталі список.
— Заремба, Пославський, Бадюк, — прочитала вона. — Адвокат Пославський?
— Ні, — похитав головою Лежнєв.
— Невже Ігор Семенович?!! Бадюк?
— Він, хоча це здається неймовірним. Але при всій його обережності він припустився принаймні трьох помилок. Інспірував фейлетон про служителів Феміди, намагаючись тим самим вплинути на рішення прокурора району.
— Але ж фейлетон писав Горін, — заперечила Наталя.
— Ідею і факти дав йому Бадюк, та він не врахував одного: відсутність першооснови — скарги потерпілого.
— Хіба Нетреба не подавав скарги?
— Офіційної скарга не було. Нетреба не скаржився — він просто розповів Бадюкові про цей випадок як про досадне непорозуміння… Другої помилки Бадюк припустився, коли «випадково» зустрівся зі мною на військовому кладовищі. Треба віддати йому належне: я не одразу зрозумів, що ця зустріч була не випадкова, як не випадково він підсунув нам потім деякі матеріали з архіву Дробота. Пригадайте листа Нетреби до Кіри Назаренко. Здається, нічого такого, що могло б насторожити, в тому листі немає. Але є згадка, що серед інших підпільників, яких арештувало гестапо, була й Кіра. Без особливих труднощів ми могли встановити — і Бадюк на це розраховував — що всіх товаришів, яких арештували разом з Кірою, стратили гітлерівці, і тільки Кіра лишилася в живих. Розраховуючи на нашу кмітливість, Бадюк не сказав про це прямо. Але ми не зацікавилися Назаренко і це, очевидно, занепокоїло його. Тоді в розмові з вами він висловився ясніше, зв’язавши Кіру з Савицьким. Він ще сподівався, що йому все-таки пощастить звести наклеп на Савицького і тим самим кинути тінь на Кіру, відвернути нашу увагу. Проте він переборщив. Пам’ятаєте, Бадюк сказав, що Кіра приїжджала в Сосновське півтора місяця тому, тобто тоді, коли вбили Ганну Щербак? Так от, півтора місяця тому Кіра лежала з мікроінфарктом у Москві в лікарні, про що він, звісно, не міг знати. І це була його третя помилка.
Лежнєв кинув недокурок, подивився на годинник.
— Ходімо, Наталю Сергіївно. Зараз почнеться огляд. Цікаво, якого коника викине він цього разу?
— Він, очевидно, старанно сховав фотоплівку і брильянти, — сказала Наталя, приголомшена тим, що почула. Вона не могла не погодитися з доказами Лежнєва, а проте в її свідомості не вкладалося, що «Привид» — Бадюк.
— Так, мабуть, уже щось придумав, — відповів Лежнєв.
У кабінеті начальника контрольно-пропускного пункту було ввімкнуто телевізор, перед яким сиділи Олійник, Кулінич, Винник, господар кабінету і Володя Кравчук — він щойно приїхав. Для Лежнєва і Наталі теж приготували стільці.
ebooksa