Петро подав йому авторучку. Змірявши коробкою сірників відстань, Оскар наніс на карту яр, виправив інші неточності. Робив він це швидко, наче професійний топограф.
— Нам треба сюди, — Лежнєв показав на карті точку, кілометрів за п"ятнадцять, якщо рахувати по прямій, від місця, де вони сиділи.
— Доведеться переходити просіку, — озвався Петро. — Вона тягнеться до самісінької Русанівки.
Лежнєв і сам бачив, що рано чи пізно їм доведеться перетинати кляту просіку.
— Може, відсидимося тут до ночі? — запропонував Петро.
— Ні, — заперечив Оскар. — До ночі вони намацають яр. Група, яка прочісує болото, неодмінно вийде до нього. Якщо не вийшла ще.
— Не хочеться потикатися на просіку, — признався Лежнєв. — Та, бачу, доведеться. Коли що — прориватимемося в боєм.
— З боєм, то й з боєм, — погодився Петро. — Дев"ять гадів ми сьогодні вже порішили. За Архимовича, до речі, розрахуємося, бо дев"ять негідників за Архимовича — малувато.
— Ми повинні виконати завдання, — перебив його Лежнєв, — не вв’язуючись у бої місцевого значення.
— Ви не знаєте, що зараз у лісництві? — спитав Оскар, показуючи на карті місце на північ від Русанівки.
— Ви маєте на увазі Мисливський замок? — спитав Лежнєв.
— Замком він був до революції, — відповів Оскар, — потім там містилося лісництво і школа механізації.
— За нашими даними, тепер там санаторій для офіцерів, що одужують, — сказав Лежнєв.
— З мисливським клубом і кабаре, — додав Петро.
Оскар замислився.
— Такого роду заклади не дуже пильно охороняються, — наче розмірковуючи, мовив він. — До санаторію чотири кілометри. За годину можна дійти. І просіку не треба переходити. — Він раптом лукаво всміхнувся і змовницьки підморгнув — А що коли ми заночуємо в цьому замку, санаторію, чи як він тепер зветься?
— Нам не до жартів, — сказав Лежнєв.
— А я й не жартую, — всміхнувся Оскар. — З парадного ходу нас, певна річ, не пустять, та якщо вас влаштовують колишні винні підвали колишнього полковника царської армії барона Рененкампфа, я берусь провести вас туди. Навряд чи нас там шукатимуть.
— Наскільки я розуміюся на архітектурі, перш ніж спуститися в підвал, треба зайти в будинок, — спробував поіронізувати Петро.
— В даному разі не обов"язково, — відказав Оскар. — Підвали, до речі, вже багато років без догляду, а вони виходять за межі садиби і мають вентиляційні шахти.
ebooksa