— П"єр!.. П"єр!.. П"єр!..
Він вискочив за двері, опинився в юрбі перехожих, які заполонили всю вулицю, глянув в один бік, у другий, котів був бігти вгору, але передумав і подався вниз, та аби гнув, що марно шукати тут, і повернувся, задиханий, у готель.
— Хто той пан, який щойно пішов? — спитав він у портьє.
Той здивовано глипнув на нього, потім байдуже відповів:
— Пан П"єр Ваян.
Антонові кров бухнула в обличчя, він обхопив голову руками.
— Скажіть, будь ласка, — обізвався він, трохи заспокоївшись, — ви давно знаєте П"єра Ваяна?
— З того часу, як відкрився наш готель, тобто три роки. Він постійно приходить до нас.
— Ви впевнені, що це саме П"єр Ваян?
Портьє усміхнувся, впевнено розкрив книгу реєстрацій.
— Ось, пане, паспортні дані, а поліція, як ви знаєте, зобов"язує нас ретельно перевіряти документи іноземців. Подивіться самі: П"єр Ваян, інженер, французький підданий, народився в Сен-Мало 8 серпня 1842 року…
Антон глибоко зітхнув. Тепер нема жодного сумніву. П"єр живий… Але як його знайти?
— Ви не знаєте, куди він пішов?.. Не дивуйтеся, що я так розпитую, — це мій друг, а я кілька років вважав, що він загинув.
— Не знаю, — відповів портьє. — У всякому разі, думаю, що він не виїжджає з Туреччини, бо в нього, здається, багато роботи в Анатолії. Сюди він приходить кілька разів на рік, очевидно, по справах у міністерство.
— Як же мені його знайти? Ви не знаєте, у нього є друзі, знайомі, може, хтось провідував його тут?
Портьє похитав головою:
— Ні, пане, він весь час сам, його ніхто ніколи не провідував.
Антон подякував і сів у крісло. Передовсім слід заспокоїтись і впорядкувати думки, виробити план…
Отже, і мови не може бути, щоб вирушати сьогодні.
У порту він скаже про це людям. Складніше з Акопом, бо той поспішає.
ebooksa