Ісмаїл витер очі.
— А зараз куди ти йдеш, негіднику?
— Я повернувся додому, Гюльсум!
— В одязі гяура? Згинь з моїх очей і одягни шаровари!
Кок подався задки на ніс, а там стрімголов скотився вниз. Жінка залишилася стояти перед трапом, взявши руки в боки, притупуючи ногою так, що здригалася пристань і дзвеніли кнехти.
— Пане, — обізвався Герасім, аж нетямлячись, — а може, випустити Негріле, як ви вважаєте?
Капітан заспокоїв його:
— Герасіме, тут родинні справи, ми не маємо права втручатися в них, хоч би там що!
Невдовзі Ісмаїл вийшов на палубу уже в шароварах і в свиті. Замість фески на ньому був тричі намотаний тюрбан, і він почував, що голова важка, мов після бенкету.
— Пане! — пошепки звернувся він до Антона. — Дати п"ять лір, могти?
— Авжеж, Ісмаїле. Це твоє право. Тільки лір у мене нема, є ікосари.
— Ікосар добре, міняти в міняйло.
Взявши гроші, кок пішов до трапа ходою хворої людини.
— Ісмаїле, не забудь, уночі відчалюємо! — гукнув йому Герасім по-турецькому, щоб зрозуміла і дружина.
— Він прийде, коли я йому дозволю! — відповіла Гюльсум, злегка розгойдуючись усім тілом за два кроки перед своїм нещасним чоловіком.
Якщо вона ще раз прийде, я викину її в Босфор! — скреготнув зубами Герасім, почорнівши на виду.
— Дивись, щоб часом не було навпаки…
— Ну, гяури, — сказав Антон, переймаючись знегодою бідолашного кока, — ходімо й ми — решту все залишімо на волю аллаха!
«ЩАСЛИВОЇ ДОРОГИ, ПАНЕ ВАЯН!..»
ebooksa