Смок не відповів, бо також мав повен рот бобів; пережовуючи їх, він скинув оком на передовика запрягу, що лежав за кілька кроків збоку. Сірий, укритий намороззю пес дивився на нього пильно й безмежно тужливо, як то часто бував з північними собаками. Смок добре знав цей погляд і ніколи не міг сприймати його байдужно. Немов щоб позбутися його гіпнотичного впливу, Смок відставив тарілку й кухлик кави, підійшов до санок і почав розв"язувати мішок з вудженою рибою.
— Гей, — гукнув Куций, — що це ти надумався?
— Порушую всі закони, традиції, правила й звичаї дороги, — відказав Смок. — Хочу один-єдиний раз нагодувати собак посеред дня. Вони добре попрацювали, і перед ними ще найважчий шлях — до гребеня перевалу. А головне, Жвавий тільки-но побалакав зі мною — сказав очима те, що ніяк інакше не передаси.
Куций недовірливо засміявся:
— Дивись, розбестиш собак. Так ти й манікюр скоро їм почнеш робити. Не забудь уже тоді про кольдкрем та електричний масаж — запряжним собакам це саме до смаку. Ну, й про турецьку лазню теж.
— Ніколи раніше я цього не робив, — захищався Смок, — І ніколи більше не робитиму. Тільки сьогодні. Один раз. Бувають же в людини примхи!
— О, то, може, це тобі щось причулося? — Куций ураз полагіднішав. — Прочуття — то річ інша. До нього завжди треба прислухатися.
— Ні, це не прочуття, Куций. Просто Жвавий навіяв це мені. За одну хвилину він сказав очима так багато, що я б того не вичитав у книжках і за тисячу років. У його погляді всі таємниці буття — їх там аж роїться. Біда тільки, що я вхопив їх і не вдержав. Мудріший я не став, але бодай хоч відчув мудрість. — Він замовк на хвильку, а тоді додав — Не знаю, як це тобі пояснити, але мені здається, ніби очі його розповідають, що таке життя, і розвиток, і що таке зоряний пил, і міжзоряне тяжіння — ну, словом, геть усе.
— А як просто сказати, то в тебе з"явилося прочуття, — провадив своєї Куций.
Смок кинув собакам по вудженому лососю й похитав головою.
— А я тобі кажу — прочуття, — наполягав Куций. — От побачиш, сьогодні щось обов"язково скоїться. І тоді стане ясно, до чого тут вуджена риба.
— Якщо ти не поясниш, то ясно не стане, — сказав Смок.
— Ні, ти й так зрозумієш. Воно само взнаки дається. І знаєш, що я тобі скажу? Твоє прочуття й мені передалося. Ставлю одинадцять унцій золота проти трьох ламаних зубочисток, що все це не дарма. А взагалі в мене такий звичай, що на прочуття треба зважати.
— Гаразд, став зубочистки, а я поставлю золото, — відказав Смок.
— Ні. Це буде чисте здирство. Я ж виграю. Коли вже в мене з"являється прочуття, я його всім нутром чую. Ще перед вечором щось скоїться, і ця риба покаже, що до чого.
— Дурниці! — зневажливо сказав Смок, якому ця розмова вже набридла.
— Атож, будуть тобі дурниці, — не вгавав Куций, — Ставлю ще одинадцять унцій проти трьох зубочисток, що від цих дурниць аж у носі закрутить!
— Згода, — сказав Смок.
— І я виграю! — переможно заявив Куций, — Готуй зубочистки з курячих пер.
II