— Чого це тільки мені? Хіба ми з тобою не в одній халепі?
— Таки не в одній. Це тобі треба зараз матися на бачності.
— А що сталося?
— Ти що, не чув новини? Смок похитав головою.
— Парубки розповіли мені. Вони самі щойно про це довідалися. Фейерверк призначено на сьогодні, хоч звичайно свято буває посеред літа.
Смок знизав плечима.
— Невже тобі не цікаво дізнатися, в чому річ? — ущипнув Куций товариша.
— Та я ж слухаю!
— Ну, то ось що. Маккенова дружина тільки-но сказала парубкам… — тут Куций значливо помовчав, — а парубки, звісно, переповіли мені, що сьогодні ввечері буде розпалено дівочі багаття. Ото й усе. Що ти на це скажеш?
— Не розумію, куди ти хилиш.
— Не розумієш? Та це ж і дитина б зрозуміла! На тебе накинула оком одна дівчина, і вона збирається розпалити багаття, і звуть ту дівчину Лабіскві. О, я бачив, як вона на тебе позирає, коли ти на неї не дивишся. Вона ніколи не розпалювала багаття. Все казала, що не вийде за індіянина. А тепер вона розпалить багаття, і то саме заради тебе, бідолашного.
— Ну, в тебе ж і логіка! — сказав Смок, згнітивши серце, коли пригадав, як Лабіскві поводилася останнім часом.
— Логіка — не логіка, але річ це запевна, — відказав Куций. — І так воно завше — тільки-но ми надумали втікати, як через якесь там дівчисько маємо ще мороку. Ні, нам таки не щастить. О! Чуєш, Смоку?
Три літні індіянки зустрілися на півдорозі між табором парубків та Маккеновим багаттям, і найстарша почала вигукувати щось тонким проразливим голосом.
Імена Смок розпізнав, але решту слів лише почасти, і Куций, похмуро всміхаючись, став перекладати:
— Лабіскві, дочка Снаса, Володаря Хмар, Великого Ватага, розпалює сьогодні ввечері своє перше багаття. Мака, дочка Овітса, Постраха Вовків…
Перелічивши імена кільканадцяти дівчат, три провісниці подріботіли далі — оголошувати новину біля інших багать.
Тих парубків, що заприсяглися повік не розмовляти з дівчатами, вечірнє свято не обходило, і щоб засвідчити свою зневагу до нього, вони ухвалили негайно вирушити в похід, що його раніше Снас був призначив на завтра. Всупереч твердженням старих мисливців, Снас вирішив, що оленяче стадо, слідом за яким посувалося плем"я, дорогою розділилося, і парубки мали наказ відшукати десь на півночі й заході другу половину величезного стада.
Смок, збентежений наміром Лабіскві розпалити багаття, заявив, що піде з парубками. Але спочатку він порадився з Куцим і Маккеном.
— На третій день ти мусиш бути на місці, Смоку, — сказав Куций. — А ми візьмемо собак та спорядження.