Беском знизав плечима й хотів заперечити, але Френк остаточно переміг, сказавши:
— Пам"ятайте, хоч би скільки ви віднімали від нуля, все одно залишиться нуль.
І найближчої години Беском уже не як Френків маклер, а як самостійний біржовик пустився в найшаленіші біржові операції.
— Ну, от і все, — засміявся Френк о пів на дванадцяту, — тепер ми можемо вийти з гри. Пам"ятайте, що ми маємо не менше, ніж мали годину тому. Ми тоді були нуль. І тепер ми — нуль. Тепер ми будь-якої хвилини можемо оголосити про своє банкрутство.
Беском важко опустився на стілець, узяв трубку телефону і вже хотів був дати розпорядження припинити бій та визнати свою поразку, коли це раптом розчинилися двері й крізь них долинула знайома піратська пісня. Френк, почувши її, вирвав трубку з рук свого маклера її поклав її на апарат.
— Стривайте! — вигукнув він. — Слухайте!
І вони почули пісню:
А далі в дверях з"явився Генрі, несучи велику, вже іншу валізу. Френк, побачивши його, й собі заспівав.
— Що сталося? — спитав Беском у Чарлі Тіпері, який і досі не скинув фрака, а обличчя мав бліде й утомлене після стількох хвилювань.
Тіпері витяг з кишені й подав Бескомові три чеки на мільйон вісімсот тисяч доларів. Беском сумно похитав головою.
— Запізно, — сказав він, — це крапля в морі. Візьміть їх назад. Навіщо дарма пускати гроші за вітром.
— Заждіть-но, — мовив Чарлі, вихопивши у Генрі валізу й відкриваючи її. — Мабуть, це таки допоможе?
«Це» складалося з великої купи рівненько перев"язаних пачок облігацій та цінних паперів з золотими краями.
— Скільки тут? — схвильовано запитав Беском, і до нього знову повернулася сміливість.
Френк, побачивши таку реальну підмогу, перестав співати і аж рота роззявив з дива. А коли Генрі вийняв з кишені ще дванадцять чекових книжок, Беском і Френк просто заніміли, бо кожен чек був на суму в мільйон доларів.
— А там, звідки вони, ми можемо роздобути їх ще скільки завгодно, — весело заявив Генрі. — Досить твого одного слова, Френку, і ми знищимо всю цю зграю. Ну, до діла. Ширяться чутки, що тебе вже немає. А ти ввірвись туди та дай їм доброго прочухана. Витруси з них усе золото, аж до золотих годинників та коронок на зубах.
— Отже, ви таки знайшли скарб старого сера Генрі? — спитав Френк.
— Ні, — відповів Генрі, — це частина скарбів майя, десь близько третини їх. Друга частина лишилася в Енріко Солано, а третю сховано у Національному банку ювелірів і комерсантів. До речі, у мене є чимало новин. Я розповім тобі їх, коли ти звільнишся.
Але Френк ладен був уже зараз слухати. Беском знав краще за нього все, що слід робити, і хутко дав телефоном розпорядження своїм агентам купувати акції такими величезними партіями, що конкурувати з ним не вистачило б усіх Ріганових грошей.
— Торес помер, — сказав Генрі.