«Мудреці з мадронового гаю» вперше чули цю Дікову пісню і привітали її гучними оплесками. Генкок знайшов у ній привід поновити дискусію і вже почав розвивати в Бергсоновому дусі біологічне визначення кохання, та його спинив Теренс, помітивши вираз огиди, що майнув по обличчю Лео.
— Будь ласка, пані моя, заспівайте ще, — попросив Теренс. — Про кохання. Тільки про кохання. Я давно знаю, що мені найкраще думається про зорі під жіночий спів.
Трохи перегодя до зали ввійшов А-Гей. Діждавшись, поки Пола доспівала пісню, він підійшов нечутно до Грейма й подав йому телеграму. Дік невдоволено позирнув на служника.
— Я гадаю — дуже важлива, — пояснив китаєць.
— Хто привіз? — спитав Дік.
— Я привіз, — відповів А-Гей. — Нічний черговий з Ельдорадо телефоном подзвонив. Сказав — важлива. Я поїхав.
— Справді, важлива, — підтвердив Грейм, дочитавши телеграму. — Діку, сьогодні ще буде поїзд на Сан-Франціско?
— Стривай, А-Гей, — глянувши на годинника, спинив Дік служника, що вже рушив до дверей. — Який поїзд на Сан-Франціско спиняється в Ельдорадо?
— Об одинадцятій десять, — вразу відповів китаєць. — Часу досить. Не забагато. Кликати шофера?
Дік кивнув головою.
— Тобі справді треба їхати сьогодні? — спитав він Грейма.
— Так. Дуже важливе діло. Я встигну зібратись?
Дік ще раз кивнув головою А-Геєві, а Грейму відповів:
— Якраз устигнеш укинути в валізку, що треба.
Тоді знов обернувся до китайця:
— А-Гов ще не спить?
— Ні, сер.
— Пошли його до кімнати містера Грейма, нехай допоможе збиратись, а як машину подадуть, скажеш мені. Тільки хай Сондерс бере не лімузина, а спортивну.
— Гарний чолов’яга, як дуб, — мовив Теренс, коли Грейм вийшов.
Мудреці обступили Діка, тільки Пола лишилась за фортеп’яно, але й вона слухала.