Галка

Він вийняв з кишені кіровський годинник і сказав:

— Після розмови капітана з нашими минуло чверть години. Лишилося сорок п"ять хвилин до з"ясування головного: бути чи не бути?..

Вже за півгодини біля будинку загурчав натужно мотор — машина виповзла на пагорб. Хлопці кинулися до вікна. З кабіни «емки» вийшло двоє. Обидва тримали пакунки.

Та ось вони вже на порозі. На обличчі шрам через усю щоку. Галка усміхнувся: враз упізнав Івана Сергійовича.

Полковник звів очі на стелю. І цього було досить, щоб хлопці зрозуміли: капітан про їхній «дебош» уже доповів.

— Здрастуйте! — привітався Іван Сергійович, передаючи Галці великий кульок.

У кульку загорнуте щось тепле. Тепло відразу відчув Галка.

— Тільки що підсмажена картопля, — пояснив полковник. — Довелося почекати, поки кухар з ензе зварганить вам делікатес на вечерю…

— А це оселедці, цукор, — поклав пакети на стіл шофер. — Підкріплюйтеся. Голодні ж, коли в розмові довелося вам ставити ось таку «крапку»! — кивнув на стелю і засміявся. — Видно, що наші, товаришу полковник!

— Та видно… — погодився Іван Сергійович, кивнувши журно головою. — Та нічого. Обійдеться і без гауптвахти. І ніяких більше про це розмов. Ніяких зведень рахунків з капітаном.

— Зрозуміло, товаришу полковник! — озвався Кудрявий.

— Ви — Кудрявий! — упевнено сказав полковник. — Галку я знаю. А оце — Короп і Орел?..

— Так точно! — мовили хлопці, виструнчившись.

— Ось і познайомилися. Вечеряйте. За півгодини поїдете в Ленінград. Якраз транспорт трапився: півторатонка й «емка» командуючого фронтом… — на цій фразі полковник зробив паузу.

Хлопці Кудрявого перезиралися. Це ж треба! Хтось із них поїде на авто самого генерала Говорова. Орел уже хотів гукати, щоб автоматник покликав капітана. Нехай би той почув, на якій машині, а значить і з яким понтом вони в"їдуть у місто на Неві. Орел засміявся, уявляючи, як би здивувалися хлопці в естонському гвардійському корпусі, звідки він прийшов у розвідку, побачивши його на авто командуючого фронтом. Та ще і якого командуючого! З тих кращих, талановитих полководців, які зараз командують десятьма фронтами — рубежі їхні пролягли від моря Баренцового до Чорного.

— Я на машині командуючого! — раптом вихопився Галка, піднявши ліву руку, ще й підпер її правою, як школяр-третьокласник.

— Єсть один! — загнув палець Іван Сергійович.

— І я! — не втримався й Орел.

— Екіпаж на легкову є! Ще буде там шофер, Галка й Орел! Візьміть у моїй машині два кожухи, закутаєтеся в них, щоб голів і ніг не було видно…

Орел і Галка перезирнулися.