Галка

— Ще вийдемо на залізницю! Якраз встигнемо на сніданок до фріців.

— То що по-твоєму?.. Не треба одриватися від власовців? — запитав насторожено обережний Короп.

— Одриваючись від власовців, можна напоротися на німців, — втрутився Галка.

— Погляньте, — показав рукою Орел. — Ось галявина і бомбова воронка. Тут і окопаємося. Звідси у нас буде гарний сектор обстрілу. Як, командире?

— Точно. Нащо мучитися походом у невідомість, — погодився Кудрявий. — Поки що заляжемо у воронці. Почне світати, нехай Галка передасть у Центр про наше нещастя. Може, щось порадять, попередять партизанів про нас…

Ситуація настільки приголомшила командира, що Кудрявий навіть не примовляв свого улюбленого «браття-кролики».

— Ніякого зв"язку не буде! — заперечив Галка. — Таку ганебну радіограму не стану зашифровувати. Доживемо до вечора, тоді й передам!..

— Думаєш дожити до вечора? — скептично зауважив Короп, накидаючи на сніг гілок, де збирався лягати.

— Є шанс: я і Галка на матерів схожі! Ось цього якраз і не врахували німці з карателями, — буркнув Орел.

— В усякому разі, в нас — чотири автомати, з тисячу патронів, гранати. Повоюємо! — пригасив свій песимізм Короп.

— На нашому сліду поставимо кілька протипіхотних мін! — уточнив план оборони Кудрявий.

— І чого я не розшнурував ще в літаку мішок і не взяв баклагу? — раптом пожалкував Орел. — . — Тепер все одно дістанеться німцям. Хоч вертайся назад та шукай…

Галка вмить спохопився і дістав зі свого ранця баклагу.

— Візьми, старійшино, — подав Коропу.

Короп заблимав очима, а Кудрявий здивовано вигукнув:

— Іди ти!.. Є чим зігрітися!

— Андрій Савич дав, щоб відзначити благополучне приземлення…

— Як у воду дивився Савич.

Їсти не хотілося. Однак усі знали, що їсти треба. І вони нехотя жували суху ковбасу, сухарі, розмочені в снігу, на який хукали теплим повітрям з рота.

Місяць уже був на західному небосхилі, заплутавшись у засніженому гіллі високих ялин. Яка краса! Мовби у казці. Ліс, ніби заворожений, причавлений снігом, заллятий синьо-темним відблиском далеких зірок. Такого лісу Галка ще ніколи не бачив. «Що там на Слобожанщині? Ані сосен, ані беріз, про ялини годі й говорити. Ліщина у байраках або гаї дубові. Та куди снігові втриматися на дубах! Тільки стрункі ялини здатні одягнутися у такі білі шати…» А тут не ліс — казка. У казці добрим людям завжди удача, успіх і життя. А тут?