Галка

Нарешті! В ефірі пролунав позивний Центру з трьох літер латинського алфавіту. Так. Сумніву не було. Радист почув Галку на аварійній хвилі й уже впевнено, досить гучно сповіщав, що чув на три з плюсом бали і що готовий прийняти радіограму.

Напруження у Галки спало. Він посміхнувся, зняв навушники і подав Кудрявому й хлопцям. У навушниках похрипувала морзянка.

— Наші?

— А чому такий хрипкий голос?

— Простудилася. Мабуть, схопила ангіну… — сказав Галка.

— Іди ти, браток-кролик! Ще й жартує! — із задоволенням вигукнув командир групи. — Передавай скоріше, бо щось наші господарі партизани уже шикуються у взводи.

— Пищать малопотужні курчата, а рація Центру — індик! — пояснив Галка товаришам, чому така відмінність у звуках, якими був переповнений ефір.

І знову полинули сигнали в ефір. Галка передав два десятки п"ятизначних цифрових груп, а потім поспитав, чи всі прийняв радист Центру. Довелося деякі повторити. Не біда. Працювати можна. Наступний десяток груп оператор на тім боці фронту прийняв без помилок. І так по десять, по десять Галка все передавав цифрові групи.

Були затримки, Галка повторював окремі групи, однак діло вершилося.

Минуло чверть години. Галка передав увесь текст радіограми. Для Кудрявого у штабі ще нё було заготовлено ніякого тексту. Та й зрозуміло: там нічого не відали ось уже добу про долю групи.

— Чому не згортаєш своєї музики? — здивувався Кудрявий, дивлячись на засмучене й задумливе обличчя Галки. — Що трапилося?

— Хай хлопці змотають на дощечки антени. Спробую по-своєму! — раптом вирішив Галка.

— Ти ніяк не вгомонишся! — невдоволено зустрів нову затію першого радиста Короп. — Що за людина? Почули тебе на три бали, то й радуйся, що передав! їм же не те, що тобі, сидячи на стовбурі й відтираючи пальці, щоб не заклякли. Та і вдалині вже пострілюють! — кивнув головою.

— Однак і слух у тебе, — завважив хтось.

— Слух радиста, — піддакнув Короп. — Чує моє серце: сюди прийде полк карателів.

— А може, дивізія, — уточнив Орел.

— Не смішно, — буркнув Короп.

А Галка тим часом уже вистукував на ключі, користуючись антенами, які викликали сміх і подив. В обидва гнізда він устромив кінці нерозмотаних з дощечки антен.

— Та ти що? — готовий вилаяти Галку командир.

Однак радист підняв руку: не заважайте. І Кудрявий угамував гнів. Він навіть став благати всіх апостолів, щоб допомогли Галці таки довести своє, щоб його почули на, ось таких химерних антенах. Скільки школярства було в цьому досліді! Однак Кудрявому хотілося вірити, що цей хлопець недарма у школі студіював фізику і був чемпіоном з шахів, нехай і випадково, як признався сам Галка, бо був інший гравець, у якого Галка вигравав надто рідко, але який програвав випадково, зловивши гаву, якомусь іншому й слабкому шахістові. Кудрявий до війни закінчив дворічний учительський інститут. В школі і в інституті поважав хлопців, що були здатні до самостійного мислення.