Соло бунтівного полковника. Вершина

Останнє танго

1

Полковник Зорій уже вкотре за останній місяць заходив до свого приятеля, начальника архіву Олександра Михайловича Житника, і просив у нього один і той самий том архівної справи № 2534. Богдан Данилович знав майже напам’ять кожен аркуш цього товстого фоліанта, в якому підшито документи щодо подій у Західній Україні 40-50-х років. Його цікавив саме цей том, хоч такого добра в архіві КДБ-СБУ до біса.

Зорій розгорнув том на сторінці 215, вкотре почав читати доповідну записку Львівського управління НКВД:

Цілком таємно

Примірник єдиний

Народному Комісарові Внутрішніх Справ України

Доповідна записка

На виконання Вашого особистого наказу стосовно виявлення та знищення банди «Остапа» — (Іванця Степана Степановича), придані мені оперативні сили й війська НКВД 5квітня 1947 року в Чорному лісі, що між селами Малівці й Осипине Львівського району Львівської області, оточили банду «Остапа» в кількості ЗО осіб, які під час бою були повністю, всі без винятку, знищені. Труп «Остапа» ідентифікований жителями села Малівці, звідки «Остап» родом і якого жителі цього села добре знали, тому що «Остап» часто навідувався до своїх родичів, іноді навіть вдень і не ховаючись.

Після взяття висоти на найвищому місці під товстою ялиною була виявлена свіжоскопана земля, неподалік якої знайдено дві лопати, що нас відразу зацікавило. Точніше, спочатку були знайдені дві лопати, а потім завдяки пильності сержанта Берьозкіна виявлені сліди свіжоскопаної землі, не зовсім вдало замасковані листям і хмизом. У результаті розкопок на глибині одного метра знайдені тіла чотирьох бандитів, що загинули в цьому ж бою раніше і яких бандити ще встигли поховати. Ці особи теж упізнані. Після кількох спроб копати глибше від рівня знайдених трупів ці дії ми припинили, оскільки ґрунт був надто щільний, що свідчило про його незайманість.

У результаті проведеної операції, крім знищених ЗО бандитів на чолі з їхнім ватажком «Остапом», узято цілий арсенал зброї (перелік додається).

Разом з тим мусимо констатувати, що ті речі, стосовно яких Ви мені усно давали вказівки особисто, під час операції не виявлені. У зв’язку з цим особовий склад управління націлений на подальшу роботу в напрямі виявлення і знищення інших націоналістичних банд.

Додаток: карта місцевості, де відбувся бій, та схема місця, де знайдені закопані в яму трупи чотирьох бандитів.

Начальник управління НКВД Львівської області

полковник Дацюк

Богдан Данилович дивився на аркуш, і в його голові народилася нова думка. Хоч би скільки він читав цей нехитрий документ, складений самим служакою-полковником, не прилизаний помічниками й заступниками, з корявим убогим текстом, ще ніколи Богдан Зорій не був так близько до розгадки, можливо, найголовнішого питання його життя. «Після кількох спроб копати глибше від рівня знайдених трупів ці дії ми припинили», — прочитав ще раз полковник. — «Ґрунт був надто щільний, ґрунт був надто щільний», — повторював і повторював Богдан Данилович. — Не «дуже» щільний, а «надто» щільний. А яким же йому бути? Може, в тому місці ще жодного разу за час існування того пралісу не копали? Чому ж тоді начальник управління акцентує на тому, що ґрунт був надто щільний? Чому ж він був щільний? У тих же місцях — пісок. Та й який дурень під час бою закопує убієнних? Ні, тут щось не так…

Зорій викликав Яругу. За кілька секунд Віктор зайшов до кабінету.

— Візьми оці карту й схему і зроби з кожного аркуша по одній копії. Чуєш — по одній. І, сподіваюся, в наш Секретаріат не побіжиш це робити? У місті зроби, десь у відділі кадрів якогось закладу. Тільки швидко. Матеріали треба в архів повернути сьогодні, щоб не було жодної підозри, — Зорій подивився на стелю, потім на телефон: — А, дідько з ними, нехай слухають.

2

Київські парки ранньої осені…