Висловлюючи Вам особисто щиру повагу, все ж змушений довести до Вашого відома таке.
Законами про розвідку в Україні, про Службу безпеки України та про оперативно-розшукову діяльність чітко розмежовано повноваження очолюваних нами державних спеціальних органів. Згідно з цими законами, а також враховуючи наші з Вами особисті стосунки, наші служби тісно взаємодіють у заходах, пов’язаних з охороною держави від внутрішніх і зовнішніх ворогів. Ми особисто разом провели не одну таку операцію.
Але отримані розвідкою оперативні дані свідчать про те, що останнім часом деякі співробітники СБУ всупереч законам і нашим з Вами особистим домовленостям здійснюють оперативні заходи поза межами своєї компетенції.
Так, під час відвідання Києва установленим розвідником ЦРУ Майклом Фером ваші співробітники здійснювали стосовно нього низку оперативно-технічних заходів, чим перешкоджали реалізації наших планів, затверджених на найвищому державному рівні й погоджених з Міністерством закордонних справ України. На нашу думку, саме через втручання Ваших співробітників Майкл Фер запідозрив за собою спостереження і терміново покинув територію України, що не дало змоги нам затримати його на гарячому під час проведення ним шпигунської операції чи виявити контакти зі спільниками, з якими, за нашими даними, він мав зустрітися в Києві.
За попередніми, ще не остаточно перевіреними даними, оперативно-технічні заходи стосовно Майкпа Фера здійснювали співробітники підрозділів, якими керує начальник управління боротьби з тероризмом Б.Д. Зорій.
У зв’язку з цим доводжу до Вашого відома, що я змушений інформувати про це Президента України.
Маю надію, що в майбутньому такі випадки не повторяться й ми, як і раніше, будемо продовжувати співробітництво й взаємодію при здійсненні заходів із забезпечення державної безпеки нашої країни.
Ще раз підтверджую Вам свою повагу і запевняю у щирій дружбі.
Голова Служби зовнішньої розвідки України
М. Маложон
Герасим Васильович Берун відкинувся на спинку крісла. Біда сама не ходить. Цей «поінформує». Цей «по дружбі» так поінформує, що не треба й ворога. Давайте, злітайтеся шуліки, збігайтеся шакали, сповзайтеся гади.
А цей…твою мать, правдолюб Зорій. Я ж наче всі його кроки контролюю, а він і тут устиг наслідити. Якого чорта поліз до того американця? Хоча Богдан мужик розумний, просто так і будь-що не робитиме. Тож у його грі, яку він, безумовно, веде не сам і про яку, як і раніше, я майже нічого до пуття не знаю, — особи не лише місцевого розливу. Ну, що ж, так мені
й треба. Чого прагнув, того й досяг. Треба було керувати спецслужбою, а не займатися бізнесом і ліпити різні схеми. А зараз і гроші не допоможуть. Куди тепер їх? У тюрягу й у гроб не забереш. Тьху, тьху, тьху!
Берун постукав кулаком по столу. Одна з лампочок пульту зв’язку замигтіла, потім — зумер. Голова натиснув клавішу.
— Герасиме Васильовичу, — почувся стривожений голос оперативного чергового, — дозвольте доповісти!
— Кажи, Льоню, — Берун вкинув до рота кілька горішків, — що там іще?
— Міністр внутрішніх справ Юрій Кривученко…
— Що!? — закричав Берун, уже передчуваючи, що до всіх наявних неприємностей зараз додасться ще якась.
— Щойно черговий МВС повідомив, що Юрій Володимирович застрелився…
ebooksa