День закінчився; нам принесли їжу, та в нас не було апетиту.
Завдяки низько навислим хмарам ніч настала раніше; ми вляглися спати.
На світанку я побачив, що хмари стали ще темнішими та щільнішими, і похолоднішало ще більше, ніж напередодні. Ловлячи дрижаки, ми вирушили відвідати наших білих кенда, яким варта не дозволяла заходити до нас.
Увійшовши до них, ми із жахом побачили, що замість трьох їх залишилося тепер двоє.
Я запитав, де третій. Вони відповіли, що нічого не знають про його долю. Опівночі, розповідали вони, заявилися люди, які зв’язали і кудись потягли їхнього товариша.
Ми повернулися до свого будинку.
День пройшов без особливих подій. До нас приходили жерці, оглянули мертвяка, змінили посуд із їжею і подалися геть.
Хмари темнішали і повітря все холоднішало.
Можна було чекати снігу.
Із даху нашого будинку ми бачили, як населення міста Сімби, все більше непокоячись, обговорювало на вулицях зміну погоди.
У тих, що йшли на польові роботи, на плечі були накинуті рогожі.
Цю ніч, незважаючи на пануючий холод, ми, загорнувшись у килими, провели на даху будинку. Якби нас вирішили схопити, тут усе-таки ми могли чинити якийсь опір або принаймні кинутися вниз і розбитися.
Ми пильнували по черзі.
Близько півночі я почув шум, що доносився з будинку позаду нашого, потім приглушений крик, від якого у мене похолола кров.
За годину на ринковій площі засвітили вогонь і довкола нього рухалися якісь постаті. Більше нічого не можна було розгледіти.
Наступного ранку залишався лише один білий кенда, який майже збожеволів від страху. Бідолаха благав нас узяти його до нас, оскільки він боявся залишатися один із “чорними демонами”.
Ми спробували виконати його прохання, але звідкись з’явилася озброєна варта і перешкодила нам.
Цей день був точною копією попереднього.
Той самий огляд жерцями мертвого і зміна у нього запасу їжі, той самий холод і вкрите хмарами небо, ті самі балачки про зміну погоди на ринковій площі.
Ніч ми знову провели на даху, але цього разу не склепили очей.
ebooksa