Я спустився рятівниці на плече і рвонув дзьобом візерунчастий рукав так, що тканина затріщала. Здавалося б, смисл мого вчинку був доволі зрозумілий: швидше перевдягнися!
Та вона, на жаль, не зрозуміла.
— Киш! — скрикнула вона, скинувши мене. — Дурепа невдячна! Ну ось, дірка!
Я кружляв довкола неї і кричав, вона погрожувала мені кулаком. З усіх сторін витріщалися роззяви, приваблені незвичним видовищем.
Хтось із жінок, добра душа, крикнув:
— Мадам, якщо хочете похизуватися, носіть шовк, коли стемніє! Всі так роблять!
Але мідноволоса не зрозуміла чи не розчула.
У будь-якому разі було вже запізно. Крізь натовп проштовхувався одноокий чоловік у засмальцьованому синьому жупані з червоними вилогами. Люди неохоче перед ним розступалися.
Я знав його — багато разів бачив на вулиці. То був сержант міської варти на прізвисько Кривий Вовк, грубіян і хапуга, яких багато в поліції всіх відомих мені країн.
— Порушення едикту тища семисотого! — заволав він і схопив дівчину за руку. — Попалась, кицька! Зараз здеру твою китайську гидоту і заголю тебе всім на втіху, будеш знати!
Зрозуміло, робити цього він би не став, бо нащо ж псувати дорогу річ, яку потім можна нишком продати. Здирник хотів лише залякати свою жертву, щоб «конфіскувати» сукню, а заразом і урвати відступного.
— Ану гайда за мною в караулку, дамочко!
Він потягнув її за собою. І тут сталося щось абсолютно неймовірне. Замість того щоб іти за вартовим чи опиратися, замість того, щоб обурюватися чи благати про милість, панянка повелася зовсім не по-жіночому.
Спочатку вона двигонула сержанта носком гострого черевика по гомілці. Через нитяну панчоху удар мав вийти вельми відчутним — Кривий Вовк загорлав і випустив полонянку. Скориставшись тим, що рука звільнилася, дівчина двигонула служителя закону кулаком в носа, роз’юшивши його до крові. А на завершення стукнула поліцейського скринькою по лобі. Пролунав гучний металевий звук (вже ж не знаю, від лоба чи від скриньки), і ошелешений вартовий гепнувся на дупу.
Така вправність у бійці зробила б честь будь-якому розбишаці з матроського шинку.
— А ви чого дивитесь?! — обурено звернулася переможниця до глядачів. — На ваших очах нападають на даму, і ніхто не заступиться! І це галантні французи!
Тупнувши ногою, вона пішла далі. Роззяви мовчки дивилися їй услід. Обличчя в них були перелякані.
Завдавання побоїв королівському вартовому під час виконання обов"язків — злочин неабиякий, тут штрафом не обійдеться.
Але горопашна хоробра панянка не відала, в яку паскудну історію втрапила. Сержанта вона сприйняла за звичайного вуличного причепу чи безталанного грабіжника.
А він тим часом почав оговтуватися.
ebooksa