Не піддавайся, любонько, сперечайся! Я стиснув кігті.
Летиція теж підвелася, щоб Лефевр над нею не нависав. Виявилося, що вона вища на зріст.
— Тоді я порозмовляю з іншими арматорами, порівняю розцінки і виберу найбільш вигідну пропозицію. Гадаю, на моєму місці ви вчинили б так само.
— Я думав, вам кортить позбавити батька від тяжких страждань, а ви думаєте про зиск! — гірко вигукнув судновласник. — Ну, добре, хай буде так. Половина трофеїв буде ваша, половина моя.
Мої кігті знову пішли в хід… Не давай себе надурити!
— Не заперечую… Але в цьому разі ви візьмете на себе й половину витрат. Замість двадцяти однієї тисячі трьохсот п"ятдесяти ліврів я заплачу вам десять тисяч шістсот сімдесят п"ять.
Яка сила характеру! А швидкість усного підрахунку!
Я відчув, що можу трохи розслабитися. Моїй вихованці пальця в рота не клади.
Чверть години йшла запекла торгівля, в підсумку якої арматор погодився скоротити на третину вартість оренди корабля. Отримавши натомість половину інтересу Це далося Лефеврові нелегко, йому довелося попотіти — в тому числі й у прямому сенсі. Він уже не мерз, на жовтому лобі виступив піт.
— Уф, — сказав він, утираючи обличчя мережаним манжетом. — Не заздрю вашому майбутньому чоловікові, мадемуазель. Якщо ви з вашим норовом взагалі колись знайдете собі партію.
Якщо він думав, що цим жалюгідним і мало гідним випадом закінчує баталію, то добряче помилився. Головний сюрприз був попереду.
— Дякую за турботу про мої матримоніальні перспективи, — незворушно промовила Летиція, — однак у мене є ще одне запитання. Звідки мені знати, чи попливе взагалі ваш корабель в Барбарію? Може, він побовтається кілька місяців у морі, нахапає здобичі і повернеться? А ви мені скажете, що викупити батька не вдалося?
— Та… та як ви можете таке… Честь купецького дому «Лефевр»! Моя репутація! Жахлива підозра! Нечувана образа!
Поки Лефевр шаленів і обурювався, вона спокійно вичікувала. Нарешті, зрозумівши, що криком її не пройняти, він примружився і спитав:
— Що ви пропонуєте? Хочете відправити з кораблем свого представника? Та ви нікого в Сен-Мало не знаєте.
— Я попливу на «Ластівці» сама.
У француза відібрало мову. З хвилину він витріщався на співрозмовницю, роззявивши рота. Потім стягнув свою величну перуку, витер рукавом голомозий череп і стомлено опустився в крісло.
— Ні, з вами геть неможливо мати справу… Ви не розумієте, чого вимагаєте. Чи знаєте ви, що таке корсарське плавання?
— Не треба розповідати мені про небезпеки. Вони мене не лякають.
— Та до чого тут це! Я й так бачу, що вас не злякають ні чорт, ні пекло. — Він безнадійно похитав головою. — Справа не в вас. Справа в екіпажі. Ніколи і ні за що матроси не підуть у корсарський рейд з бабою на борту. Це приносить нещастя.
ebooksa