— Так.
— А чого це тебе занесло в це Богом забуте село? — спитав Місько, ніяк не стримавши свою надприродну цікавість.
— Я і сам хотів би це знати. Віриш, вчора кльово погуляв, відірвався. А потім нічого не пам’ятаю до сьогодні. Буває.
Мішко посміхнувся.
— Буває! В мене і не таке було. Якось ми з корешами пашлі на рибалку. Взяли водяри і закуску. Як пили ше пам’ятаю, а потім провал у пам’яті. Очнулся, кругом дєвачкі топлес пляшут і пустиє бутилкі із пад водкі. Вобщєм, я сказал сєбє, шо с етім нада завязивать. Но ета зараза крєпко привязалася. Ти вродє не пьеш, а через пару днєй снова тянєт. Шо ні говорі, баби і водка — ето две нєобходімиє вєщі для мужика. Ти от водки нікуда не дєнєшся. Как і ат баб.
— Да уж, — погодився я.
— Остапе, чим ти по жизні займаєшся? Пливеш по тєченію чи прикладаєш зусилля?
Схоже, дядька потягнуло базарити про одвічні філософські питання, на які я не був налаштований. Крім того, не дуже хотілося казати, чим я заробляю на життя. Проте, я був не в тому стані, щоб вигадувати нісенітниці.
— То чим ти заробляєш на хліб?
— Літературою. На хліб з маслом та ікрою, — я посміхнувся.
— А-а, ти книжками торгуєш?
— Нє, я — письменник.
— Та ну! Ти пишеш книжки? І як успішно?
— Принаймні не жаліюсь на життя. Бабла вистачає.
— Зрозуміло… А я от живу тільки від природи. Що виросло на своїй землі, то й їмо. Зарізали кабанчика або гусака і ось м’ясо свіженьке. Принаймні не треба мені працевлаштуватися.
— Так ти не можеш влаштуватися на роботу?
— Яка на хуй робота, коли в державі криза! Чорти б її вхопили за жопу! Ці паскудні олігархи вабщє охєрєлі. Накрали бабла і залиши народ без грошей, без роботи і без їжі. А жрати то завжди хочеться. От у нас в країні і виріс рівень злочинності. Довботяли срані!
Поки він жалівся на життя і владу, я мовчки дивився у вікно. Намагався зібратися з думками, але всі спогади були туманними та нечіткими. Тому я вирішив до цього повернутися пізніше.
Раптом мене жахає думка, що я не пам’ятаю яка сьогодні дата. Що за день взагалі такий дивний?
— Слухай, Міську, а яке сьогодні число?