— Гаразд. Це сталося років тридцять з гаком назад. Я тобі був молодим, амбітним. Щойно з армії повернувся. Ну… жила собі одна дівчина. Не пам’ятаю імені, назву Катерина. Вона народилася в місті, але приїжджала сюди до дідуся та бабусі в гості. Особливо в літку, коли можна було скупатися у прохолодній річці. Сусідні діти помітили, що ця Катерина була трохи відлюдькуватою, дуже дивною. Соціофобкою, одним словом. З дитинства вона почала дуже багато читати окультної літератури. Цікавилася різними аномальними явищами. Серйозно вивчала різні шаманські ритуали, спілкування з духами, виконувала ритуали відьми. Дівки було двадцять років. В її віці багато дівок виходили заміж, а Катерина читала свої книжки. Хлопці спочатку залицялись, але потім зрозуміли, що з аутичної баби толку не буде… З кожним роком, ці дивні захоплення містичними речами заходили все далі. Дійшло вже до того, що вона взагалі замкнулася, відгородилася від зовнішнього світу. Її дідусь та бабуся вже померли і вона жила тут одна. Проводила якісь магічні ритуали, ковтала колеса і намагалася ввійти в контакт для спілкування з вищими силами.
— А в чому це проявлялося? Яким чином Катерина вступила в контакт із нечестю? — зацікавлено спитав я.
Мішко здивовано на мене глянув. Лише темрява могла приховати мій справжній вираз обличчя: розгубленість.
— А звідки я знаю?! Я шаманськими ритуалами не цікавлюся. Ця Катерина була просто одержима такими речами, розумієш? Вона досліджувала вплив психотропних речовин на власному організмі. А це почало давати страшні наслідки.
— А шо сталося з нею далі?
— Катерина наклала на себе руки. Не витримала тягар усього життя, що на неї тис. Взяла і стрибнула з десятого поверху вниз. Це сталося у місті. Люди казали, що вона вживала трамадол, амфетамін, кетамін, нюхала кокаїн та навіть практикувала внутривенно героїн. Перед цим, Катерина ніби бачила якусь синю пустелю. Якось вона казала, що хоче залишитися в цій синій пустелі назавжди.
Я увесь похолоднів від жаху і не міг нічого сказати у відповідь. Та ж сама розповідь про синю субстанцію, від якої виникає смерть.
— І давно це було?
— Що саме?
Я все ще тремчу, але не від холоду, а від страху, від передчуття того, що щось подібне чекає і на мене з безглуздим бажанням вийти за межі реальності.
— Ну, коли зникла Катерина?
— Двадцять з гаком років тому. Зовсім молода ше була. Років двадцять п’ять чи двадцять сім. Можна було ше пожити довго… А, нє, влізла в цю езотерику і розчинилася у ній.
— Да-а-а! Стрьомная історія.
— А у нас інших і не буває. Слухай, ходімо до хати. Холодно стало вже. А в мене самогонка чудова є. Зігріємося, — Місько лукаво посміхнувся.
Перебуваючи все ще під враженням цієї пронизаною містикою історією, я відчуваю потребу розслабитися, розчинитися у зеленому змію на деякий час. Думати про всі ці незрозумілі легенди зараз не хочеться. Та це все вигадки. Я сподівався, що більше нічого дивного зі мною відбуватися не буде.
Але все вийшло навпаки.
Як не дивно, мені наснився неприємний сон, що я і є Долина. Я знаходився в чужому тілі, аж поки не прокинувся і не почав кричати. Я встав з ліжка і підійшов до дзеркала, очікуючи побачити зображення Долини. Але там було лише моє обличчя: змучене, втомлене останніми страхами та містичними подіями, які вели до божевілля.
Після цього сну я вийшов тихенько з хати, щоб нікого не розбудити. Виходив на двір палити цигарки.
Глибока ніч.
Я вдихаю тютюновий дим в свої легені і радію, що це був лише сон. Але перший раз я дійсно був у тілі Долини. Що зараз змінилося?
ebooksa