Покарання

Він дивився на мене своїми червоними від втоми (а завше від алкоголю) очима, намагаючись зробити щось подібне до посмішки. Одяг у нього був брудним, не охайним, пожмаканим. Масне волосся стирчало на всі боки, як голки у їжака. А ще від нього несло перегаром. Таким смердючим перегаром: суміш горілки та пива.

Візит Бориса явно не обіцяв нічого приємного.

2

— Привіт сонечко, — ця спроба посміхнутися в нього вийшла краще, ніж попередня. — Я прийшов до тебе.

Борис хотів підійти ближче і мене обійняти, але я відступила назад.

— Чмо, на хрєн ти сюди приперся?! — непривітно спитала я. — Валі атсюда нафіг!

— Ти чого? В мене є коньяк. Вип’ємо?

Він дістав з поліетиленового пакету пляшку «Гринвіча», щоб запевнити мене у своїх намірах. Правда, його наміри напитися я дуже добре знала.

— Пий сам алкан. Я тебе бачити не хочу.

— Можна зайти? — спитав він, дивлячись на мене.

— Пашєл вон! — церемонитися з ним я не збиралася.

Борис розвернувся, збираючись уходити, аж потім зупинився, задумавшись про свої проблеми. Раптом він швидко наблизився до мене і зовсім несподівано штовхнув мене назад. Від сили поштовху я впала на килим, а він спокійно зайшов у квартиру. В мене сильно заболіло стегно від удару і я скривилася від болю.

— Отже, пташечко, все йде чудово. Чого ти морозилася? Я завжди роблю так, як хочу і ніхто мені не стане на заваді. Ясно?

— Йоб, твою мать! — з ненавистю крикнула я. — Я сильно вдарилася!

Він кинув на мене насмішливий погляд, від якого стало моторошно на душі та кепсько.

— Мені байдуже. З вами, бабами треба тільки так поступати. Не треба панькатися. Мене це дратує.

Поки я підводилася з підлоги, Борис по-панськи всівся в крісло і закурив. Потім налив коньяк і почав його пити невеличкими ковтками з байдужим виразом обличчя. Попіл з цигарки він струшував на мій улюблений журнал, який я частенько читаю. Відсторонений погляд очей нічого хорошого не обіцяв. Отже, його не цікавить, що зі мною сталося.

— Забирайся звідси! Я тебе не хочу бачити.

Він лише посміхнувся. Це мене почало дуже сильно дратувати. Від цього я лише стала більше втрачати контроль над собою.

— Так, не піде. Ти мене прогнала минулого разу. Зараз все буде по-іншому. Ми поговоримо і все з’ясуємо.

— Ти мені зрадив, — зауважила я.