Ці питання не давали мені спокою увесь вечір. Я намагався писати роман, занурившись у світ власних ілюзій, але не міг написати бодай рядок, надавши йому художнього вигляду. Поспілкуватися із Зоряною, чудово провести час, також не виходило.
Я розлютився і вийшов на балкон палити.
А потім напився горілки та пішов спати.
Я прокинувся, бо почув якийсь шепіт. Наче хтось мене кликав. Це вже божевілля. Проте, я встав із ліжка та ввімкнув нічну лампу. Нікого в кімнаті не було окрім мене. Але я відчував невидиму присутність. Я намацав пачку цигарок і збирався йти на кухню, коли, зупинився біля дзеркала.
І тоді я побачив відображення Долини.
Я закричав, як навіжений і побіг на кухню курити. Але все почало плити перед очима. Я впав на підлогу, втративши свідомість.
Розділ 21
Я стала почувати себе погано. Особливо останнім часом.
А після тієї жахливої вечірки взагалі не могла заснути. Лежала кілька годин у ліжку, дивлячись у темряву. Потім встала та пішла на кухню курити. Покурила, послухала музику, подивилася трохи телевізор, аж поки не почало світати. Тоді на мене вже найшла втома і я заснула в кріслі із включеним телевізором.
Я міцно спала.
Близько обіду я прокинулася. Настрій в мене був дуже паскудним. Я не виспалася. Холодник був порожнім, а цигарки закінчилися. На додачу, на мене ще накотилася депресія. «Депресняк», як кажуть люди. Я втратила контакт із реальним світом, взагалі нічого не розуміючи, що саме відбувається.
Щоб не провтикати цілий день у хаті, тупо дивлячись у стелю, я сходила в супермаркет за харчами. Вдома я похавала, покурила і трішечки заспокоїлася. Думати про вчорашнє зовсім не хотілося. Уся компанія кудись зникла загадковим чином. Крізь тютюновий дим, що мене оточував, я на все дивилася якось відсторонено, наче це до мене не мало ніякого відношення. Я так курила, аж поки в мене голова не запаморочилася. Нічим було дихати. Тоді, я провітрила кімнату. Врешті решт, треба чимось зайнятися, а не безцільно валятися весь день на дивані.
Але я не знала, чим себе можна було зайняти. Все було нудно, не цікаво і байдуже. Від нудьги та ліні в голову лізли різні дурні, божевільні думки. Наприклад, спробувати на собі психотропну дію DXM, щоб зняти наслідки вживання опіуму та знову розслабитися з мінімальним ризиком до життя.
А чим ще зайнятися? Ну, я ввімкнула телевізор і стала дивитися якийсь нудний радянський фільм. Власне, я не проти дивитися фільми покоління СРСР, але не зараз.
У двері хтось подзвонив.
Я вилаялася у голос, посилаючи його на три букви. Дійсно, цей дзвінок несподіванка. Ну їх усіх до біса!
Проте, хтось дуже напористо дзвонив у двері, сподіваючись досягти мети. Я нікого не очікувала і не мала жодного наміру відчиняти двері. Але… але якась моя частина потребувала живого людського спілкування. Прямо зараз в цю ж мить. Тому, піддаючись якомусь внутрішньому імпульсу, я пішла відчиняти двері і подивитися на непроханого гостя.
Ним виявився Борис.
Я заклякла на місці від несподіванки.
ebooksa