Сяйво

— Може, спершу вислухаєш умови, а потім уже будеш їх приймати?

— Ні. Кажи свої умови, я їх приймаю. Доводиться думати ще й про Венді з Денні. Якщо тобі потрібні мої яйця, я надішлю їх тобі поштою.

— Ти впевнений, що можеш дозволити собі таку розкіш, Джеку?

Він заплющив очі й усмоктав сухими губами екседрин.

— По-моєму, зараз це — єдине, що я можу собі дозволити. Кажи... я не хотів жартувати.

Ел трохи помовчав. Потім сказав:

— По-перше, більше ніяких дзвінків Уллману. Навіть якщо готель згорить дотла. У цьому випадку дзвони техні-кові-доглядачеві, тому хлопцеві, що увесь час лається... ну, знаєш, про кого я...

— Ватсону.

— Так.

— Гаразд.

— По-друге, пообіцяй мені, Джеку — дай слово честі — ніяких книг про «відомий гірський готель зі славним минулим».

На мить лють Джека спалахнула так, що він буквально не міг вимовити ні слова. У вухах голосно стукала кров. Начебто йому подзвонив який-небудь князь Медічі... «Будь ласка, ніяких бородавок на портретах моїх домочадців, бо буде непереливки. Я визнаю тільки гарні, приємні картини. Коли будеш малювати дочку мого друга й ділового партнера, родимку, будь ласка, не зображуй — бо тоді повернешся назад у жебрацтво. Звичайно, ми друзі... ми обоє — цивілізовані люди, чи не так? Ми ділили постіль, стіл і випивку. Ми завжди залишимося друзями, домовившись не зауважувати нашийника, що я надяг тобі — я ж, зі своєї великодушності, буду гарненько про тебе піклуватися. Усе, що я прошу натомість — твою душу. Дрібниця. Можна навіть начхати на те, що ти віддав її мені, як і на собачий нашийник. Пам’ятай, мій талановитий друже, на вулицях Рима повнісінько Мікелан-джело, які жебрають...»

— Джеку? Чуєш мене?

Він видав придушений звук, який мусив би означати зго-

ДУ-

Тон Ела був рішучим і надзвичайно самовпевненим.

— Слово честі, по-моєму, я не так уже й багато прошу, Джеку. Будуть інші книги. Не можна ж сподіватися, що я субсидіюватиму тебе, якщо...

— Гаразд, домовилися.

— Не хочеться, щоб ти вважав, начебто я намагаюся управляти твоєю творчістю, Джеку. Ти занадто добре мене знаєш, просто...

— Еле?