Геллоран узявся за кермо, і снігохід стрибнув уперед, збиваючи позаду сніг. У квартирі доглядача, почувши високе, схоже на осине, дзижчання мотора, Джек Торренс підвів голову і раптом діловито рушив назад у коридор. Начхати на це стерво. Вона може почекати. Тепер черга брудного ніґера. Брудного ніґера, який пхає носа не в свою справу, лізе, куди не просять. Спершу ніґер, потім син. Він їм покаже. Він їм покаже... що... що він — один із головних менеджерів.
Снігохід за стінами готелю все швидше мчав по дорозі. «Оверлук» неначе стрімко мчав назустріч. В обличчя Гел-лорану летів сніг. Світло фар вихопило з темряви морду вівчарки, її порожні очі, позбавлені очниць.
Потім собака відскочив, залишивши пролом. Напружуючи сили, Геллоран смикнув важіль швидкості, і снігохід, брикаючись, здіймаючи хмари снігу, загрожуючи перевернутися догори дном, описав круту дугу. Багажник ударився об нижні сходинки ґанку й зрикошетив. Геллоран блискавично опинився на снігу й помчав нагору по сходах. Він спіткнувся, упав, підвівся. Зовсім близько за спиною (знову у Діка в голові) пролунало собаче гарчання. Плече куртки щось розпороло, а потім Геллоран опинився на ґанку, у безпеці, він стояв у вузькому проході, який Джек розчистив у заметах. Звірі були занадто великими, щоб пролізти сюди.
Дік дістався до великих двостулкових дверей, що вели у вестибюль, і знову поліз по ключі. Дістаючи їх, він надавив на ручку, і та вільно повернулася. Він штовхнув двері й увійшов.
— Денні! — хрипко крикнув він. — Денні, де ти?
Відповіддю була тиша.
Дік оглянув вестибюль, зиркнув на підніжжя широких сходів, і в нього вирвалося хрипке «ах!». Перемазаний, залитий кров’ю килим. Клаптик рожевого махрового халата. Угору по сходах вів кривавий слід. Поручні теж були в крові.
— Господи, — пробурмотів він і знову крикнув: — Денні! ДЕННІ!
Тиша, що панувала в готелі, здавалася знущальною, вона дражнила луною, яка жила тут споконвіку — прихована, але неодмінна.
(Денні? Хто це Денні? Чи знає тут xmo-небудъ якогось Денні? Денні, Денні, у кого Денні? Хто буде грати в «покрути Денні»? У «накрути Денні хвоста»? Паняй звідси, чорний. Тут ніхто зроду-віку не знав ніякого Денні)
Господи, невже ж він пройшов крізь усе це, щоб спізнитися?
Невже все вже скінчилося?
Стрибаючи через дві сходинки, Дік вибіг по сходах і зупинився на майданчику другого поверху. Кров тяглася до квартири доглядача. Геллоран крокував по короткому коридорчику, і жах розтікався по його жилах, тихенько підбираючись до розуму. Звірі живоплоту — погано, але оце було значно гірше. У душі Дік уже не сумнівався, що виявить, коли дійде до кімнати.
Побачити це він не квапився.
Поки Геллоран піднімався по сходах, Джек ховався в ліфті, і тепер підкрадався до фігури в куртці із засніженим каптуром зі спини — усміхнена примара, вимазана свіжою й запеченою кров’ю. Молоток для роке злетів так високо, як тільки дозволив надривний
(??що, суко, не можу згадати... заколола мене??)
біль у спині.
— Ну, чорномазий, — шепотів Джек. — Я тебе відучу совати носа в чужі справи.
Почувши шепіт, Геллоран почав обертатися, пригинатися, але молоток для роке зі свистом опустився. Каптур куртки недостатньо зм’якшив удар. У голові в Геллорана щось вибухнуло, залишивши шлейф зірочок... а потім усе зникло.
Він похитнувся, притулився до шовковистих шпалер, і Джек ударив знову — цього разу молоток сковзнув убік, роздрібнивши Геллорану вилицю й майже всі зуби з лівого боку. Той безвольно опустився на підлогу.