— Або ж розбійнички славного де Гарая. Що ти пропонуєш, брате Ансельме?
Італієць знизав плечима:
— Тут і пропонувати нічого. Підемо ми із братом Петром. Ви повернетеся до Артигата й зачекаєте. Постараюся дізнатися все, що можна… Отче Гільйоме, вони не наважаться нас зачепити, бо тоді втрутитеся ви. У вас повноваження легата.
— І я оголошу хрестовий похід… Брате Ансельме, в Артигаті немає кам’яних стін, та й стіни, боюся, не будуть захистом. Ми вчинимо інакше.
Я підкликав Анжелу й П’єра.
— Діти мої! Здається, час уже в дечому розібратися. Анжело, що тобі наказали в замку? Доставити нас туди?
Жонглерка не відповідала, але я зрозумів, що так і є. © http://kompas.co.ua
— Дочко моя, не так важко здогадатися, що ти й твій батько йшли до д’Еконсбефа. Саме в д’Еконсбефа ти сподівалася знайти допомогу. Він обіцяв виручити батька?
Анжела кивнула.
— І тобі веліли знайти нас в Артигаті й постаратися якнайшвидше привести до замку. Хто звелів — сеньйор Домінік? Його батько?
Вона не відповідала, але цього й не було потрібно.
— Вона нас зрадила, отче Гільйоме, — Ансельм скривився й відвернувся, щоб не дивитися на дівчину. — Я ж казав вам…
— Ансельме! Ти не розумієш! — у її голосі чувся розпач. — Моєму батькові загрожує смерть! Сеньйор Домінік сказав, що хоче тільки поговорити з вами.
Поговорити… Із братом Умберто вже поговорили.
— Вони не вбивці! — Анжела повернулася до італійця, потім — до мене. — Вони обіцяли…
— Отче Гільйоме! — Ансельм взяв мене під руку й відвів убік. — Ми повинні змусити її розповісти. Вона щось знає!
— Схоже, — погодився я. — Але вона не схоче.
— Не схоче? — смагляве обличчя побілішало. — У такому разі… У такому разі, є засіб…
— Що?
Мені здалося, що мені почулося. Дворянин, брат-бенедиктинець, молодий симпатичний хлопець, пропонує катувати дівчину, котра зовсім недавно зізналася, що він їй небайдужий!
ebooksa